schwangen. Цей маєток раніше належав графу фон Шверіну, який під час подорожі за кордон відступив від лютеранської віри і став католиком. Повернувшись до своїх маєтків, він наказав усім своїм кріпакам відступити разом з ним, а там, де вони не дозволяли навернути себе справедливими засобами, він примушував до католицизму бичуванням і тортурами. Свою дружину, яка була посередником у тирана для кількох бідних селян, він одного дня викинув із вікна свого замку у рів під ним, де вона й померла. Власність цього варвара згодом була конфіскована і стала коронною землею; мешканці, однак, все ще є католиками. Їхня релігія змінила їхній характер, і вони користуються поганою репутацією в околицях. Тіло графа Шверіна все ще лежить непошкодженим у церковних склепіннях. Протестанти з околиць кажуть, що він не розкладається, бо ніколи не досягне небес; тоді як католицькі селяни Альшвангена, які давно забули, якими хорошими протестантами вони були колись, приписують цю обставину його канонізації.
У трьох милях над гирлом Віндау стоїть невелике містечко Пільтен, яке колись було столицею єпископства, яке в багатьох відношеннях було цілком незалежним від dtikedom. У самому гирлі знаходиться місто Віндау, найпівнічніше в Курляндії. Це друга гавань у провінції, яка є своєрідною мініатюрною копією Лібава. Справді, це було б надто незначним, щоб заслуговувати на згадку тут, якби не перспектива того, що одного дня воно стане важливим. Річка Віндау, в гирлі якої вона бере початок у Литві, протікає через Курляндію з півдня на північ. Його сом'це знаходиться близько до Німану, який є судноплавним дуже високо. Тому передбачається з’єднати дві річки каналом, щоб Віндау служив гирлом Німана, гирло якого знаходиться поза територією Росії, і таким чином притягнути до міста Віндау всю деревну торгівлю Литви, яка зараз використовує багато сотень складів і млинів у Тільзіті та Мемелі. Однак цей проект наразі зупинився з незрозумілих причин.
Сам я не був у Віндау, а прямував прямо на північ із Голдінгена.
Протягом шести миль не було нічого особливого, окрім дощок, які слугували віхами й вказували на межі різних маєтків. «Маєток Паддеген» з одного боку рову, а з іншого «маєток Граудуппен», потім «маєток Озелн» і «маєток Роннен». Вся земля належить великим дворянам, і ніде вільні володіння дрібних власників або території незалежних міст не перетинають ці великі володіння. В Англії та Німеччині різноманітність підрозділів надає країні вигляд тонкої мініатюрної мозаїки. Тут все грубе, масивне, у величезних брилах. Одна велика територія слідує за іншою, аж поки на самій північній точці півострова не увінчає будівлю маєток Донданген, тобто гігантський ключовий камінь.