Князь Н. був губернатором в одній зі східних провінцій і здобув всеосяжну пошану й любов під час свого управління; але нарешті виявивши, що клімат під 53'^ північної широти нестерпно теплий, він повернувся на приватну станцію й оселився в Санкт-Петербурзі. Навіть у найсуворішу зиму в тій холодній країні, де, за Геродотом, люди в певні пори року перетворюються на вовків, ведмедів та інших звірів, він ніколи не носив хутра, і при морозі 15° (Реомюра) його часто бачили на вулицях, без капелюха чи пальта, у рукавах сорочки. Він так воював із теплом, що ніколи не допустив, щоб крило його будинку, де були його власні квартири, опалювалося, і взагалі тримав вікно відкритим, так що гори снігу доводилося вимітати з його кабінету. Людина, яка була добре знайома з Бореєм і його двором, могла, звичайно, підтримувати лише невеликі стосунки з теплокровними людьми, без спеціального забезпечення для їх комфорту. У добре нагрітій передній частині пінс змусив зберігати кілька теплих пелісів усіх форм і розмірів, і в них його слуги пакували його відвідувачів перед тим, як вони увійшли до покоїв зимового принца. Серед великого зібрання ведмедів, вовків і лисиць Геродота невдячний чоловік мав виглядати досить незвичайним. Його любов до холоду була не єдиною особливістю пннс. Він відчував ніжність до татарської та киргизької кухні, і всі його страви готувалися на їхню моду. Ця фантазія ні в якому разі не подобалася друзям і родичам, які не могли уникнути зустрічей за його столом раз чи двічі на тиждень, і тому їм доводилося в таких випадках контрабандою прокуштувати дві-три європейські страви, приготовані їхніми моїми кухарями, під виглядом того, що це якісь нові відкриття французької кухні, які він повинен скуштувати.
Однак його прихильність до язичницьких кіргізів не поширювалася далі їхньої кухні; в іншому він був побожним греком-християнином — heaixl відправлявся на месу у своїй приватній каплиці, а під час прогулянок сумлінно ставав навколішки в бруді перед кожною церквою, щоб перехреститися і помолитися. У його покоях і в його кімнаті висіло безліч священних образів, а стіни зверху донизу були вкриті святими. Він не прийняв добре тих, хто не перехрестився і не вклонився перед кожною картиною в кожній кімнаті. Якщо його маленькі онуки бігали кімнатами, щоб привітати його, не виконуючи цю церемонію, їх завжди повертали назад із різкою доганою, щоб привітати святих, перш ніж їм дозволили поцілувати йому руку.