Автору російської кулінарної книги, мабуть, дуже приємно думати, що сфера його впливу така велика. Наприклад, якщо він говорить про «блінніс» і скаже, що це свого роду млинці, які їдять з ікрою та портвином у «масляний тиждень», як його називають, перед великим постом; він, безсумнівно, винагороджується за свої неприємності тим, що вся імперія одночасно страждає від нетравлення. Настільки велика одноманітність у харчуванні повинна частково спричиняти, а частково передбачати велику неподібність моральної та фізичної конституції.
Якщо внутрішній характер і таємнича природа завуальованої психіки нації промовляє не менш зрозуміло у творах її кухні, ніж у творах будь-якого іншого мистецтва, можливо, не буде зайвим згадати велику перевагу, яку росіяни виявляють до всіх видів їжі, яку можна терти і розтирати. Начебто їжа в твердому вигляді була для росіянина нестерпною або йому ліньки жувати! Усе має танути в його роті й знаходити шлях до лабіринту всередині нього без будь-яких проблем з його боку. Енергійні активні люди люблять цукати і кусати! Для чого ще були їм зуби? Росіяни дійсно можуть цитувати богів
Греція як їхні візерунки, бо, безсумнівно, амброзія Олімпу мала бути чимось на кшталт консистенції їхніх дуже улюблених «Киселів» і «Пастелів»; бо, з одного боку, ми не можемо припустити, що амброзія була рідким супом, який ложками доставляли до очікувальних вуст безсмертних; з іншого боку, це не могла бути тверда речовина, що стимулює зуби, оскільки жування є чимось надзвичайно неідеальним і несумісним із атрибутами Бога.
Кількість солодощів, вологих і сухих, що споживаються на російському святі, справді вражає; за кулі їх купують пудом (36 фунтів англійської), і багато купецьких дружин, якщо вона досить багата, витрачає половину свого життя на поїдання цукру, який у тому чи іншому вигляді хрумтять, смокчуть і ковтають цілий день.