Ви можете дізнатися, який земляк ваш ісвошчик, по тому, як він лікує своїх коней. Німець, безумовно, найрозсудливіший. Він мало розмовляє з будь-яким тілом, а зі своїм конем зовсім не розмовляє. Його поводи та батіг утворюють єдиний засіб спілкування між людиною та твариною. Фінляндець сидить тихо, байдуже, лише час від часу протяжно вимовляє ^^Ні! nawT крізь зуби, і з різноманітних ітонацій одного слова очікується, що кінь передбачить бажання свого господаря. Кабалістичне слово Летта — «iVbo», nooaT, але до нього він вдається лише в моменти великої невідкладності; коли, наприклад, його кінь виявляє налаштованість не ворушитися з місця або химерну рішучість йти будь-яким шляхом, а не тим, куди йому хочеться. Найбільш неспокійним із візників є поляк, який безупинно звивається, свистить, шипить і виє без перерви, в той час як тремтіння його віж і тріск його батога тримався з однаковою наполегливістю. Російський кучер, з іншого боку, здається, більше довіряє переконливості власного красномовства, ніж будь-чому іншому. брехня рідко користується своїм батогом і зазвичай лише стукає ним по підніжці своїх саней, щоб ніжно порадити свого коня, з яким він тим часом продовжує розмову, рідко кидаючи йому важчі слова, ніж: «мій брат», «мій друг», «мій маленький тато», «мій милий», «мій маленький білий голубе» тощо. «Ходи, мій гарненький голубе, скористайся своїми ніжками», — скаже він. «Що тепер? Сліпий? Давай, будь жвавішим! Бережи той камінь там. Не бачиш його? Ось, саме так. Браво! хоп, хоп, хоп! Спокійно, хлопче, спокійно! А тепер, що це за мистецтво повертати голову вбік? Дивись сміливо перед собою!
Одну дуже важливу річ знати, що наш ісвошчик, на час гону, став нашим кріпаком, і що, якщо ми люди, щоб зловживати своєю владою, ми можемо безкарно прийняти пана і пана. Якщо ми з ним заговоримо, він ніколи не подумає відповісти нам інакше, як без голови. Наші докори він сприймає з веселою та покірною посмішкою, наші накази — з невідкладним послухом. Якщо він має їхати швидше, наказ передається йому так само, як зазвичай передаються натяки рабам, а саме через його спину, на якій рука його тимчасового господаря розбірливим шрифтом записує наказ. Росіянин народжується з вуздечкою на шиї, і кожна людина, чия досить тверда рука, може схопити поводи і керувати за своєю волею запряженим кріпаком; але той, чия рука надто слабка, щоб міцно тримати віжки, повинен бути готовий виявити більше свавілля щодо росіянина, ніж щодо громадянина найвільнішої нації у всесвіті.