Німці, які мешкають у Росії, розповідають жахливі історії цих російських нюсів. Їхня дитяча веселість і гумор особливо підходять їм для розваг і веселощів з дітьми; але з іншого боку, коли їм вичерпується терпіння, вони вдаються до найварварських і нелюдських засобів, щоб заспокоїти свої гучні звинувачення. Наприклад, бити їх по головах, поки вони не одуріють, тримати їх за ноги головами вниз, поки кров не набереться до голови, і трясти ними так сильно, що в них почалися конвульсії, крім того, лякаючи старших дітей, одягаючись у привидів. Їм приписували й інші настільки огидні хитрощі, що вони не терплять повторення. Дівчинка, яка мала російську медсестру, розповідала мені жахливі історії про те, що вона зазнала від неї, і, здавалося, вважав це мало ніж чудом, що вона втекла з таким здоров’ям і розумінням після такого лікування. Цей анекдот не єдиний, який я почув у Петербурзі. Знатна сім'я приїхала до Петербурга з Москви у справах. Ідучи одного разу в гості в місто, вони залишили вдома свою доньку, п'ятирічну дитину, з нянькою. Коли вони повернулися ввечері, напівп’яна медсестра впала до їхніх ніг, проливаючи потоки сліз і вигукуючи: «Памілуйте, вуіноват, вуіноват!» і розповіла їм, як залишила дитину одну на кілька хвилин, а коли повернулася, її ніде не було, її вкрали. Зневірені батьки робили всі можливі пошуки, але марно, і нарешті були змушені повернути бездітних до Москви. Медсестра виглядала настільки нещасною, що її пробачили. Приблизно через три роки батько знову приїхав до Санкт-Петерсбіуґа, і, проїжджаючи вулицею одного дня, думаючи про свою втрачену Аннінку, він почув слабкий голос, що вигукував: «Папінка, папінка» (Папа, тато). Він обернувся й побачив свою маленьку доньку, закутану в лахміття, жалюгідну й хвору, що сиділа у візку, запряженому брудною жебрачкою. «Жінко, де ти взяла цю дитину?» — скрикнув він, схопивши її й вихопивши дитину, яка, ридаючи й напівгола, впала в нього на руки. Під час огляду виявилося, що жебрак купив бідолашну маленьку істоту у годувальниці за 20 рублів і довів її до стану, в якому вона була запамороченою, навмисне, щоб викликати співчуття. Поліція більше не дозволяє жебракувати, і тепер такі речі частіше трапляються в Лондоні чи Парижі, ніж у Санкт-Петербурзі.
Санкт-Петербург: Зимовий палац, Гостинний двір, торгівля, слуги та побут
сторінка 129/740