Після перемоги, що дала привід для цієї промови, флот залишався бездіяльним за правління Петра Великого, а за Катерини Першої він несміливо відступив у гавані Ревеля та Кронштадта, коли його блокували англійці, роздратовані союзом Росії з Іспанією та Австрією. Це єдиний раз, коли англійський і російський флоти протистояли один одному, і тоді вони не вступили в бій, оскільки незабаром після цього було укладено мир. У семирічній війні російський флот надав активну і потужну підтримку своїй армії, яка наступала на Пруссію, блокуючи порти, припиняючи будь-яку допомогу морем і допомагаючи сильним силам висаджуватися на різних ділянках узбережжя. При Петрі Третьому повинні були висадитися війська в Гольштейні, яку цей князь планував завоювати, але його раптова смерть завадила кораблям відплисти. Новий імпульс удосконаленню військово-морського флоту дала Катерина II; було сформовано флот на Чорному морі, здійснено кругосвітнє плавання Європи, а російські кораблі вперше були помічені в Леванті для захисту там російських інтересів. Кораблі, які відпливли з Кронштадта і піддалися критиці та глузуванням з боку Англії в 1769 році, були важкої конструкції та укомплектовані недосвідченими моряками; тим не менше вони здійснили плавання навколо Європи, зіткнувшись з багатьма небезпеками та пригодами, результатом браку майстерності; і, як би погано вони не виглядали в порівнянні з англійськими кораблями, вони, безсумнівно, мали значну перевагу над турками, оскільки наступного року відбулася битва в затоці Чесме, яка була отримана для
Ойлофф родове прізвище Чешменських і тріумфальна арка в Зарському Селі; солдатам і матросам, які там воювали, медаль з написом «Буй» (Я там був); а для Росії командування Чорним морем і вільне судноплавство Дарданеллами.
Після того, як Катерина здобула Крим, Асоф і гирла Дніпра, з Волині було привезено багато соснового лісу. Були задіяні голландські та англійські адмірали, німецькі та грецькі моряки; все ж російського флоту було так мало в наявності, що англійці, яким на допомогу проти французів Катерина надіслала свої кораблі, благали її повернути їх назад, оскільки вони завдавали більше збентеження, ніж допомоги. Незважаючи на те, що англійці вважали їх марними, російські кораблі наприкінці минулого століття добре прислужилися; у 1809 році, перед укладенням миру у Фредерікшамі, а також у битві під Наварино, а також у 1828 і 1829 роках. Зрештою шведів було вигнано з Фінської затоки, а турків — із Чорного моря.