Свято квітів у Ризі – це найкрасивіший фестиваль, який можна побачити будь-де. Він зберігається в день Святого Івана, 24 червня, але сягає язичницьких часів і лише в пізніші часи був змішаний зі святом християнського святого. Стародавні язичники мали богиню радості, квітів і весни, яку вони називали «Ліго», і на честь якої вони встановили це свято. Вони прикрашали себе квітами, збиралися біля своїх озер, річок і джерел, приносили жертви богині, кидаючи у воду кілька своїх скарбів, а потім танцювали, грали, бенкетували й співали цілий день і наступну ніч. Це те саме, і єдина різниця полягає в тому, що християнське служіння виконується в церквах, а ім’я «Янне» (Джонні) додається до імені Ліго в піснях; тягар завжди «Ліго! Янне! Ligho'^ (Радість^ Джонні, Радість). Цей день є найбільшим святом року для латів. Цілий день вони співають, танцюють і п’ють, прикрашають себе та свої житла квітами та гілками, а їхні ліґоські пісні безперервно лунають удень і вночі в полях і лісах навколо. По кімнатах розкидані ялинові гілки, а дахи будинків вкриті зеленим гіллям. Посеред своїх дворів вони зводять молоді берізки, з яких кожен Іван, що входить до двору, може зірвати гілку, для якої, однак, він, якщо не бідняк, повинен залишити після себе знак своєї щедрості.
Звіддаля й зблизька, з усієї околиці селяни збираються в цей день із квітами й вінками на площу біля міста й відкривають дуже милий базар. Ліси та луки цієї країни дають багато дикорослих рослин, які називаються вічними та вічнозеленими; троянд також особливо багато в цей сезон. Кондитерських і фруктових магазинів і театральних шоу-кіосків не бракує, а вночі все гарно освітлюється. Старі й молоді, багаті й бідні, усе місто Рига танцює, грає й співає серед квітів на березі Двіни чи на самій річці в украшених квітами гондолах. Сам Св. Іоанн мало приділяється уваги. Він повинен задовольнятися вогнями, які в цьому, як і в інших християнських країнах, запалюють на його честь.
Друге свято, у серпні, голодна скорбота, не менш приємне, ніж свято квітів. Його проводять на згадку про облогу, коли Рига сильно постраждала від голоду. У річницю його порятунку всі, хто страждає від голоду та горя, бенкетують і частують ціною міста. На відкритому майданчику біля міста розставлені столики, до яких потрібен тільки хороший апетит.
Для тих, у кого крім апетиту є гроші, є їдальні іншого типу. Громадяни та їхні дружини ходять у паломництва до різних бенкетних столів на згадку про своїх хоробрих предків, радіють миру сьогодення, насолоджуються гарними подарунками, що їх чекають, і розділяють свою щедрість нужденним і бідним.