працює парова машина. Свердла міцно тримаються, а важкі металеві боєприпаси повертаються на них за допомогою парової машини; Таким чином, їхня власна вага надає тязі більшу силу, ніж міг би передати вищий бур. Я хотів би побачити людину, яка час від часу кидала погляд на циферблат часу і могла без емоцій ходити серед цих блювот вогню. Дійсно, у школах, у майстернях вони також працюють над величчю імперії: купець у своїх спекуляціях і механік, що вдосконалюється у своїх маніпуляціях, опосередковано працюють, щоб збільшити її могутність і масштаби; але ливарник гармати має більш безпосереднє відношення до майбутньої битви, і вся його робота надто явно видає його ворожу мету. Кожна діра, яку він просвердлює, кожен рот рушниці, яку він полірує, збуджує у войовничій і зростаючій державі, як Росія, надію, страх, співчуття та жагу битви.
З цього ливарного цеху забезпечується як морська, так і сухопутна артилерія; ми бачили тут гармати для перенесення 1 20-фунтових куль. Дай Боже цим монстрам повно черпати з склянок Океана і занурити їх у його найглибші глибини, де, не помічаючи свого вогню, вони можуть стати життєдайними чашами акули, а також безпечним житлом і депозитом для устриці та її виводка! Насправді такою має бути доля багатьох. Робітник не журиться, чи працює він над блювотником вогнем чи водопивцем — над тим, хто дає смерть чи захисником життя, — над грому чи домом для німої риби.
Коли гармати відлиті, виточені й закінчені, серед пісень робітників — російський робітник завжди співає, чи служить Церері, чи Марсу, — їх приносять на місце випробування, де їх ретельно оглядають інженери та майстри робіт, доки нарешті майстер не покладе на них печать і не охрестить їх. Важкі пологи завершені. «Іди своєю кривавою дорогою, ти дитино-велетень, і нехай перше заїкання твоє буде громом! Налякай ворога з батьківських полів! Будь вірним другом своєї країни і зверни своє чоло до ворога, щоб її скроні встояли, її сади розцвіли, а її діти розцвіли в мирі I»
Готові гармати складають у просторих внутрішніх дворах арсеналу. Ми побачили тут стільки людей, готових до останнього цвяха, трамбівки, сірників і губок, скільки вистачило б, щоб знову відтворити видовище битви під Лейпсіком. Ми нарахували 800 в одному місці, ще вільних від злочину та крові; але вони несуть зло у своїх серцях і чекають помаху однієї могутньої руки, щоб почати, за допомогою тисячі охочих, свою руйнівну втечу.