Особливо цікавим є освячення води, яке також називають Йорданським святом. Він відбувається тричі на рік: один раз взимку на льоду, один раз навесні і один раз в середині літа. У Дерпті німецька служниця одного разу щиро запросила мене відвідати це свято такими словами: «Сьогодні Йордан, боги мають обмитися». Німці нижчої верстви зазвичай вшановують зображення святих іменами «богів» і прийняли собі в голову, що зображення омиваються і таким чином освячуються водою, тоді як саме вода освячується під час занурення зображень. Найбільш своєрідним є зимовий обряд. При цьому на річці міста, а якщо її немає, як, наприклад, в Одесі, на сусідньому озері чи ставку, на льоду викреслюють коло, оточують його галереєю та березами. У середині кола розбитий квадратний отвір; священики виходять з головної церкви в урочистій процесії, з кулісами, прапорами та картинами, входять у березову альтанку і починають службу з кадіння та співу, який має цікавий ефект, коли виходить із цих альтан. За допомогою багатьох церемоній хрест кілька разів занурюють у воду, яка, таким чином, стає здоровою, здоровою та чистою для людини та риби. І це освячення годиться не тільки для води, що бризкає через ту ополонку, але для води всіх джерел і річок, і всіх колодязів, що є в околицях. Але люди, які під час процесу мальовничо групуються на високих берегах річки та дахах навколишніх будинків, вірять в особливу силу саме тієї води, якої торкнувся хрест; і кинулися вниз із пляшками, глечиками, відрами, графинами й горщиками, щойно священики вийшли зі своєї тимчасової альтанки, наче вони хотіли впіймати хвилю, якої торкнувся хрест. З шумом і сваркою, жартами і криком вони падають на воду; деякі задовольняються пляшкою, щоб нести додому, щоб випити або промити очі вранці, тоді як більш завзяті розтягуються вздовж льоду та плюгаються у воду, як багато качок після дощу. Те, що північний вітер свистить шардж)ально, заморожуючи воду на волоссі та шкірі, їх зовсім не турбує, бо це свята вода. Хлопчики, яких батьки посилають наповнювати їхні зелені пляшки, здається, отримують велике задоволення від напою, розливаючи його на голову, а потім наповнюючи знову. У Wiien весь бунт закінчився, пара патріархально виглядаючих постатей сядуть біля ями і п’ють з таким натхненням і задоволенням, наче це була чаша пуншу, яку вони обговорювали.
Одним із найкрасивіших свят цього опису є,
БЛАГОСЛОВЕННЯ ПЛОДІВ.
Це припадає на 6 серпня та пропонує таке видовище, як колись, можливо, пропонувалося свято Помони. Я побачив у цьому велику перевагу на кузі-