Кріпаки в Малій Росії набагато більше покірливі перед панами, ніж кріпаки у Великій Росії. Кріпацтво, власне, є інституція хуторянини, більш давня у Великій Росії, ніж у Малоросії, де, як кажуть, не існувало аж до поневолення країни московитом. Кріпак у Великій Росії називає свого пана «батьком», ставиться до нього з шанобливою фамільярністю і стоїть до нього в чомусь патріархальному. Як правило, він добре обізнаний із сімейними справами свого лорда, живо цікавиться ними й без вагань добровільно дає добру пораду там, де вважає за потрібне. У Малоросії, навпаки, кріпак не любить свого пана і не турбується про його турботи. Найромантичнішу прихильність часто виявляють у Великій Росії кріпаки до своїх панів; в Малоросії вбивство пана його кріпаком — аж ніяк нечуване явище. Тим не менш, малоросійський кріпак набагато покірніший і покірніший у своїй зовнішній поведінці, намагаючись, очевидно, покірливим deraeanoxu' спокутувати повну відсутність справжньої прихильності. У цих пунктах є велика подібність між почуттями Малої Росії та Польщі.
наречена, і вони знову поруч з нареченою та нареченим, прикрасили ^N-ith такою рясністю рожевих квітів, глей, айстр та інших квітів, що вони виглядали майже як пара ходячих носаків. Увесь загін виступив спотиканням, напівтанцювальним кроком, усі, крім двох головних героїв вистави, які почервоніли, збентежені й напівмеланхолійно почервоніли, і, підійшовши до портика, схилилися так низько, що їхні голови майже торкалися землі.
За молодим йшла вродлива дівчина на чолі з парою хлопзів. У руці вона заробила шаблею через великий буханець хліба. Цей символ подружнього життя ніколи не був відсутнім на весіллі в Малоросії. Нам не було сказано значення цього звичаю, але нам не було труднощів пояснити його собі. У давні часи це було попередженням для нареченого, що він взявся захищати свою наречену і нагодувати її хлібом. На описаному тут весіллі шабля була лише дерев'яною; до часів кріпацтва, я не сумніваюся, він був із полірованого заліза.
Слідом за святковим одягом у національних костюмах йшли весільні гості. Вони зупинилися перед балконом, де ми всі, один за одним, випили за щастя нареченої, яка, у свою чергу, випила все наше здоров’я, причому бідолашна дівчина виявила багато почуттів і неодноразово пропускала сльози.