Кронштадтська затока взимку така ж безжиттєва пустеля, тобто майже шість місяців, як вона жвава влітку. Взимку вся поверхня промерзла до одного суцільного рівня, розбитого лише трьома дорогами — однією з Санкт-Петербурга, однією з Оранієнбаума та однією з Сестрабека. Дороги ці позначені стовпчиками: а на тій до Петербурга, що має понад 30 верст, збудована станція для відпочинку й підкріплення. У минулі часи ці льодові поля часто були досить жвавими. Російська історія розповідає про численні битви, що велися на кришталевому дні затоки, за голови риб і тюленів.
Острів Чайник має довжину сім, а ширину від двох до трьох верст. На північний захід закінчується мисом Толбукіна-Косса, на якому споруджено маяк. Найбільша його ширина на південний схід; і тут розташований Кронштадт з його гаванню та укріпленнями. Майже вся поверхня острова, де її не облагородили мистецтвом, гола й безлюдна, або піщана, або заболочена, і всіяна брилами граніту, як протилежний берег Карелії. Раніше тут не було жодного житла, а лише кілька фінських рибальських хатин; тепер це місто, яке іноді містить 30 000 жителів; і з його гаваней, звідки лише кілька бідних рибалок вийшли двісті років тому, тепер спрямовується дві третини зовнішньої торгівлі Росії. Якби природа обдарувала цей острів ще кількома сажнями висоти й зламала його
Загалом Кронстаксіт з гарнізоном налічує не більше 10 000 жителів; але влітку торгівля тут найбільш активна, вона налічує понад 30 000 робітників, матросів, солдатів, купців — росіян, німців та англійців.
у глибокі струмки, це позбавило б російського уряду величезні витрати грошей і праці. Гавані, доки та бастіони Кронштадта коштували протягом останнього століття мільйони і мільйони рублів і тисячі людських життів. Якби Нептун лише торкнувся острова своїм тризубом, що трясе землю, або Вулкан прогнав свої вогні через його розколини, більша частина цієї людської праці була б непотрібною.
Гавань для військових суден буде містити близько тридцяти п'яти великих кораблів. Міцний кріт завдовжки 450 сажнів захищає його від буйства хвиль. Поруч з цим лежить «середня гавань», призначена для оснащення військових кораблів. На верфях Петербурга будують тільки корпуси суден; потім їх із нескінченною працею перевозять на «верблюдах» через мілководну затоку Кронштадта до цього «середнього притулку», щоб завершити їх і повністю спорядити. Гавань засіяна пороховими складами та величезною кількістю якорів, мотузок, смоли та інших військово-морських запасів з арсеналу Сестрабека.