Російська аристократія, як правило, не проживає в центральній частині міста, в околицях імператорського палацу. Вони були вигнані звідти вторгненням промисловості та метушнею торгівлі. Саме в Літаній та вздовж берегів каналу Фонтанка, особливо на його східному кінці, розташовані наймодніші резиденції. Саме там можна побачити палаци Кошубеїв, Сбережетьєвих, Браницьких, Наришкіних, канцлерів імперії, міністрів, вельмож і мільйонерів, на землі, де століття тому нічого не впадало в очі, крім кількох хатин, орендованих інгерськими рибалками. З тих пір там виникла тиха і чудова вулиця, і Орлови, Долгорукі, Строганови та інші, мабуть, виявили смак і розважливість у виборі кварталу, де звести свої розкішні житла. Їхні палаци не переповнені, як у багатьох наших більш давніх столицях; Навпаки, майже кожен будинок стоїть окремо від своїх сусідів, з гарним простором попереду для карет, а квартири всередині численні та просторі. У багатьох з них можна знайти номери-люкс, обладнані як оранжереї чи зимові сади, вид розкоші, яким аристократія насолоджується в Санкт-Петербурзі більше, ніж у будь-якому іншому місті світу. Найбільший із цих зимових садів знаходиться при імператорському палаці. Іноді їх обладнують за великі кошти на одну ніч, з нагоди балу, коли танцюристи можуть відпочити від насолоди серед клумб із квітами чи в альтанках із смачними кущами, охолодженими фонтанами живої води.
Швидкість, з якою зводяться будівлі в Петербурзі, справді вражає. Частково це пояснюється коротким сезоном, протягом якого можна проводити будівельні роботи, але частково також характерним нетерпінням росіян побачити припинення розпочатих робіт. Новий Зимовий палац – один із найяскравіших
Можна скласти деяке уявлення про величезну кількість граніту, привезеного до Санкт-Петербурга, виходячи з того факту, що гранітні набережні, які оточують річку та Кан;Ус, самі по собі займають довжину майже двадцяти англійських миль.
f Примітка до статті на 8т. Petersburg в Foreign Quartcrh/licvieir (№ LVI.) говорить: «Ми отримали з Санкт-Петербурга офіційний звіт, в якому стверджується, що передбачувана тріщина була досліджена і була визнана просто оптичною ілюзією».