Своєрідна конструкція всіх цих посудин, які прийнято називати струменями, полягає в наступному: вони надзвичайно великі, і на їх будівництво витрачається так мало праці, що вони більше схожі на витвори природи, ніж на мистецтво. Основою їх є великий стовбур сосни, від якого залишені найміцніші бічні гілки, що служать ребрами для човна. Дошки, що вкривають ці ребра, розгладжуються просто сокирою та закріплюються міцними дерев’яними кілками. Накладку накривають дахом з молодої берези, на якій залишають усі гілки, а на це іноді накидають брезент. Навколо краю цього даху проходить своєрідна галерея для зручності екіпажу. Каюта майстра, зроблена з дощок, грубо збитих разом, і прикрашена шматками яскравого килима та зображеннями святих, розміщена в середині корабля, розділяючи його таким чином на дві частини. Сосновий стовбур утворює щоглу та підтримує величезне вітрило, а дві інші соснові стовбури, розташовані спереду та ззаду, є кермами, які зазвичай довші за щоглу. Те, що на носі, часто гротескно розмальоване у всі кольори, з довгими смугами, хрестами та зірками, як край одягу Іриди або хвіст павича; і за розташуванням цих кольорів відоме місце народження кори.
Струзи прибувають сотнями й тисячами кожного літа: флоти або каравани, як їх називають росіяни, мають кожен свій призначений час для того, щоб залишити місця зустрічей у внутрішній частині; «соляний караван» одного разу, «залізний караван» іншого; більша частина залишається в Петербурзі. Не більше шести або восьми сотень повертаються з вантажем, інші розбиваються на пальне; багато з них замерзають, перш ніж вони розпадуться, і протягом зими їх поступово позбавляють їхні дошки, залишаючи їхні скелетні боки прямо посеред снігу та льоду на березі Неви.
Одного разу французький посол вихвалявся одному з великих князів спритністю паризьких злодіїв і розповів багато анекдотів на їхню адресу. Великий князь вважав, що петербурзькі злодії цілком собі рівні; і запропонував закластися об заклад, що якщо посол обідатиме з ним наступного дня, він викраде в нього годинник, перстень з печаткою його високоповажності чи будь-які інші предмети свого вбрання, які, на його думку, будуть найбільш безпечними, до того, як закінчиться десерт. Посол прийняв об заклад, і великий князь негайно послав до начальника поліції, щоб той прислав найспритнішого злодія, якого він міг мати під вартою на той час. Чоловіка одягли в ліврею, дали вказівки, що робити, і пообіцяли прощення, якщо він добре виконає завдання. Посол назвав свій годинник особливим об’єктом уваги як для себе, так і для злодія; отримавши годинник, уявний слуга мав дати великому князю знак.