Blu42 Media

Балтійські провінції: Дерптський університет, Ревель, Нарва, латиші та естонці

сторінка 556/740

Якби російський уряд правильно розумів свої власні інтереси, він був би дуже далекий від того, щоб намагатися, як він це робить зараз усіма доступними йому засобами, дегерманізувати ці країни. Росія майже всім завдячує Німеччині, і повинна вважати себе щасливою, що отримала для себе маленький шматочок Німеччини, звідки, як із квітучої плантації, вона може пересаджувати німецькі чесноти та німецькі таланти на свій власний, більш безплідний ґрунт. Але якщо Росія й надалі поводитиметься з німецькою національністю так само, як із татарами і тунгусами, то джерела, з яких виходять її найкращі державні діячі, генерали, вчителі та громадяни, незабаром вичерпаються. На щастя, російські зусилля поки що дали мало результатів. Найвищі посадовці краю все ще змушені наймати російських перекладачів для спілкування з владою Росії; дуже мало купців Риги, Ревеля тощо опанували російську мову, і з цієї причини завжди прагнуть мати на своїй службі російських писарів. Незалежні дворяни та їхні дами рідко знають бодай щось російською, і коли російський офіцер заходить до кімнати, повної товариства, у Курляндії чи Ліфляндії, перше запитання зазвичай звучить так: «Verstehen Sie Deutsch?» [Чи розумієте ви німецьку?] або «Est-ce que vous parlez Français?» [Чи розмовляєте ви французькою?]. І коли, як це часто буває, на це відповідають мовчазним хитанням голови, розмова ведеться за допомогою жестів або перекладачів. З літературної точки зору балтійські провінції все ще залишаються цілком німецькими. Шиллер, Гете, Віланд, Гердер і Шлегель тут, як у Швабії та Саксонії, є улюбленими та

400 ЛІТЕРАТУРА НІМЕЧЧИНИ ТА РОСІЇ.

почесні об'єкти найвищої пошани. Газети та літературні журнали, що виходять у Дерпті, Ризі, Ревелі, Мітау та Лібаві, друкуються німецькою мовою, за винятком однієї чи двох, написаних спеціально для селян, латиською чи естонською. Усі книги, надруковані в країні, теологічні, наукові, економічні тощо, німецькою мовою; і підраховано, що в самому Лейпцігу друкується більше російської мови, ніж у всіх балтійських провінціях разом узятих.