Оскільки місто не представляє ніякої височини, глядач, щоб побачити його, повинен підняти hhnselj\ і для цієї мети немає кращого місця, ніж вежа Адміралтейства, від якої розходяться головні вулиці і біля якої, здається, зустрічаються великі рукави річки. Ця вежа забезпечена серією галерей, і чудові краєвиди з цих галерей у погожий весняний день не зрівняються з жодним іншим містом.
Біля підніжжя вежі розташовані внутрішні дворики Адміралтейства. Там величезними купами лежить деревина з Вологодських і Костромських лісів, а могутні військові кораблі оживають під зайнятими руками зграї робітників. З іншого боку лежать чудові площі або площі Адміралтейства, Петра та Двору, уздовж яких згруповані головні будівлі столиці. Hotel de I'Etat Major, звідки мільйони російських солдатів отримують свої ордени; Будинок Сенату та Палац Священного Синоду, в якому обговорюються та визначаються меум і туум, віра та відкидання, мирські та духовні проблеми сотні націй; Ісаакіївська церква з її великою кількістю колон, у яких кожен камінь колосальної величини; Військова контора, де тисячі ручок виконують свою мирну працю на службі Марсу; і могутній Зимовий палац, у куточку якого мешкає велика людина, на яку з надією чи тривогою дивиться одна десята представників людської раси, і чиє ім’я цінується й жахається понад усіх інших на половині поверхні нашої земної кулі.
Довжина відкритого простору, обмеженого щойно згаданими громадськими будівлями, становить не менше англійської милі, а видовища, метаморфози, живі картини та омбре шмоази, які щодня й щогодини постають перед глядачем, який спостерігає за вежею Адміралтейства, настільки ж різноманітні, наскільки вони чудові та цікаві. На одному кінці, біля Сенату та Синоду, стоїть колосальна кінна статуя Петра I. Великий топче дракон варварства, який завжди готовий кинутися на повному галопі зі скелі, з вершини якої, здається, стрибає його нападник. Глави держави і церкви — митрополити, сенатори, єпископи, судді — безперервно прибувають і від’їжджають, їх екіпаж невпинно рухається навколо безсмертного Петра. На іншому кінці виникає гладкий і полірований моноліт «Відновлювача миру світові», на вершині якого стоїть архангел із хрестом миру, а на його. стукіт імперської екіпіровки ледве вщухає на мить. Фельдмаршали, генерали, губернатори, придворні безперервно приходять і йдуть. Священицькі процесії, військовий парад?, пишна екіпаж і похоронні потяги юрмляться щогодини дня, а барабани та дудки рідко мовчать, але продовжують, через короткі проміжки часу, повідомляти, що могутня людина землі щойно пройшла повз.