Надзвичайний холод зазвичай супроводжується веселою та тихою погодою, тому чудове місто Санкт-Петербург рідко здається більш виграшним, ніж коли термометр стоїть на 30° нижче нуля Реомюра (35 нижче за Фаренгейт), коли сонце яскраво світить у ясному небі, а його промені відбиваються мільйонами крижаних кристалів. З будинків і церков повільно піднімаються густі стовпи диму. Сніг і лід на вулицях і на Неві білий і чистий, і все місто здається одягнене в шати невинності. Вода стає льодом майже в той момент, коли її виливають на землю. Здається, кожен на вулицях біжить, рятуючи своє життя, і насправді робить це буквально, тому що лише бігом він може сподіватися зберегти життя в собі. Втоптаний сніг потріскує й видає дивовижні мелодії, і кожен звук, здається, змінюється світлом атмосфери.
У росіян є звичай, дуже приємний тому, хто бажає купити, а саме звичай пропонувати на продаж в одній будівлі майже все, що можна купити. Тому незнайомій людині не потрібно запитувати, де знаходиться та чи інша стаття; все, що йому потрібно зробити, загалом, це піти на один із великих ринків чи базарів, і він рідко коли не зможе знайти товар, який шукає. Звичайно, за винятком провізії, для якої існують окремі ринки.
Великі базари російського міста, де зібрані всі найважливіші предмети торгівлі, називаються гостинным двором. В основному це великі будівлі, що складаються з першого та верхнього поверхів. Верхній поверх, як правило, призначений для оптових угод; перший поверх складається з безлічі кіосків або магазинів, в яких різні описи товарів продаються вроздріб. Житла купців знаходяться далеко від цих ринків; а коли закінчується робочий час, кожен торговець замикає свій кіоск і передає всю будівлю на ніч під опіку сторожів і собак.
У кожному російському місті будь-якої ваги неодмінно знайдеться один такий gt)stinnoi dvor, розміри якого можуть дати мандрівному студенту в статистиці дуже справедливий стандарт для вимірювання комерційної діяльності місця. Навіть у німецьких містах прибалтійських провінцій, як у Міттау, Дорпаті та ін., росіяни заснували такі гостинні дворуи^ і тільки в приморських містах, як в Одесі, Ризі, Лібаві та ін., їх ще немає.