У селі собаки викликають нарікання у всіх, і не більше ніж у тих, хто приділяє певну увагу вирощуванню своїх садів. Степова собака пристрасно любить фрукти і не тільки поласує виноградом у виноградниках, але навіть залізе на дерева в пошуках груш і слив. Чим краще собака годується, тим він більше захоче фруктів, які, як вважається, охолоджують кров, після надто вільного вживання тваринної їжі.
Подібно до вовків, степові собаки риють у землі, де вони риють не тільки маленькі нори, але просторі житла з вузькими дверима і просторими квартирами, де вони знаходять притулок від літньої спеки та холоду взимку.
Напівдикий стан, в якому живуть собаки, часто сполучає їх з вовками, і виникає свого роду схрещування. Однак українці заперечують, що собаці коли-небудь дозволено набути права громадянства серед вовків; справді, останні настільки ревниві до чистоти своєї крові, що вовчиця завжди знищує свій виводок, якщо, коли їх ведуть до води, вони п’ють свій спиртний напій, замість того, щоб кинути його у схвалений вовчий спосіб. Таким чином вовки зберігають свою аристократичну кров від будь-якого змішування з плебейськими гончими, які набагато менш скрупульозні. Вовчиця, що заблукала, іноді може подружитися з таким кумом, але, просидівши з ним кілька місяців, вона майже завжди соромиться цього зв’язку, тікає від чоловіка й залишає його, щоб забезпечити свою молоду сім’ю якнайкраще. Покинутий батько, коли повертається зима, зазвичай приводить своє багатообіцяюче потомство до своїх звичних місць, де фальшиву расу завжди можна впізнати за їхньою вовчою шерстю, загостреними вухами та особливою гостротою укусу. Вони справді набагато менш схильні кусатися, ніж справжні собаки, але коли вони кусають, у цьому немає «помилки», і через свою прихильність до баранини вони рідко не виявляють себе гідними свого предка по материнській лінії; з цієї причини, коли їм дозволяють жити, їх зазвичай приковують. Вони корисні при полюванні на вовків, яких вони нападають з більшою ворожістю, ніж будь-які інші собаки; а коли старіють, їх зазвичай знищують, їхня шкура має майже таку ж цінність, як і шкіра справжніх вовків.