праць і розваг. Вони везуть цілі кораблі з тюрбо, пікшою та stromUnge^ до Ліги, Пернау та невеликих гаваней Хапсаль та Аренсбурт^. У всіх цих гаванях добре відомі сміливі рибалки Руное, і їхні товари охоче приймаються. Однак продукція цього рибальства неважлива і лише допомагає їм отримати цукор, каву та деякі інші предмети розкоші. Основний прожиток вони отримують від промислу тюленів, яким вони займаються взимку. Судна, на яких вони вирушають у погоню за цими тваринами, невеликі, без палуби, і несуть лише одне вітрило, і на такому легкому судні вони часто місяцями разом борються на морі з його айсбергами, штормами та всіма іншими жахами північної зими. Зазвичай вони везуть із собою провізію на два місяці і прощаються зі своїми дружинами на все життя чи на смерть. Вони або стріляють у тюленів з мушкетів, або вбивають їх палицями чи гарпунами. Усю цю зброю, включаючи мушкети, вони виготовляють самі. Порошок купують у Ризі. Їх промисел майже завжди дуже вдалий. Оскільки вони, як правило, знають, як цілими й неушкодженими втекти від айсбергів і штормів, вони повертаються з повними кораблями на свій острів, де їхні дружини, коли нарешті помічають на обрії тривожно очікуваний маленький флот, зустрічають їх криками та вогнями та готують загальний бенкет. Шкурки знімають з тюленів і сушать на льоду, м'ясо пакують у ванни і відправляють у гавані. Оскільки промисел тюленів є спільною справою всіх жителів острова, тож прибуток спільний для всіх, і коли їхній товар продається в Ризі чи Пернау, гроші порівну діляться між усіма. Усі закупівлі для острова, кукурудзи, цукру, кави, чаю чи інших товарів, здійснюються спільно, а потім діляться пропорційно частці, внесеній кожним до експедиції тюленів. Так само спільно віддають данину російському уряду.
Усі жителі Руное рівного рангу; ніхто не вважає себе кращим за інших, і всі є вільними та співвласниками землі та моря. Ніколи дворянин не володів клаптиком землі в Руное. Кріпацька сокира невідома там. Дике море, яке більшу частину року повністю відділяє остров'ян від усього світу, врятувало їх від рабства. Вони мають свої старі привілеї, яких поважає навіть могутній імператор всієї Росії, найважливіша з яких полягає в тому, що вони не покликані давати рекрутів до російської армії. Вони оподатковуються дуже невеликими податками, кожен житель в середньому вносить щорічно близько карбованця срібла в державну скарбницю. Росіяни ніколи не заходять на їхній острів. Єдина влада, яку вони мають, це їхній «Hakenrichter».^^ завжди німець і їхній лютеранський пастор.