У 1158 році кілька бременських торговців і моряків були скинуті зі шляху через шторм, коли вони прямували до Вісбі. Обігнувши найпівнічнішу точку Курляндії та проминувши маленький острів Руное посеред Ризької затоки та успішно уникнувши півострова Ґретенгрунд, вони висадилися в гирлі Двіни, яка тоді була такою ж невідомою землею, як земля мідно-червоних дикунів Америки.
Їхні перші договори з лівонцями, їхні перші починання на Двіні, їхнє поселення на маленькому острові Кірхгольм, будівництво замку Гекскуль, їх хитра зрада простим добродушним аборигенам, які всі були піддані рабству, насильно нагадують нам про поведінку Колумба та інших першовідкривачів. Першим єпископом Лівонії став Меііхард Бременський, другим — Бертольд, третім — Альберт. Усі вони були сміливими, вмілими, мудрими людьми, і тепер їх шанують по всій Лівонії як садівників, які посіяли насіння гіллястого дерева німецької колонії на Балтиці.
Туди постійно стікалися нові емігранти. Альберт побудував місто Ригу в 1200 році та заснував орден «Schwertbrilder»,^^ який незабаром підпорядкував собі всю країну. Здається, що перші єпископи правили як суверенні князі, але їхня влада над містом і орденом поступово відійшла від них. Громадяни Риги дали собі вільну конституцію за зразком Бременської, а Scliwcrthr'ddcr стали незалежними. Деякий час після цього вільні громадяни Риги, єпископи й архієпископи міста та швертбрайдери мали постійні чвари між собою, у яких громадяни зазвичай ставали на бік духовних сил, хоча й лицарів, які були найвправнішими. солдати, які володіли відкритою місцевістю, загалом зберігали перевагу.
Рига створювала власні війська під командуванням своїх консулів під час воєн з таким порядком. Громадяни Риги мали, як і дворянство, власні ордени та збройне братство, а серед них був і двір.
У французьких та англійських книгах про лицарство цей орден часто називають «Лівонськими Лицарями», «Порте Глейвс» або Еусіфкрі».
капот "Чорних голів". Вони карбували власні монети, на яких був відбиток герба міста, без сумніву, поєднання гербів Бремена та Гамбурга. На щиті два срібних ключі, перехрещені один над одним, укріплені хрестом, під яким розташована брама з трьома вежами.
Ми навіть чуємо згадки про озброєні флоти, що належали Ризі; і наприкінці 15-го та на початку 16-го століть, коли місто перебувало в зеніті свого процвітання, трапляються описи домашньої розкоші та пишноти рижан, дуже схожі на ті, що описуються в інших багатих німецьких містах.