На всіх станціях ми знайшли стільки предметів розслідування, що рухалися дуже повільно, незважаючи на чудові дороги, і лише ближче до вечора прибули до села Громоклеянла. Ці дороги знаходяться в найкращому стані в квітні та травні; бо влітку з землі піднімається пил, такий дрібний і легкий, що він висить у повітрі, навіть коли не хвилюється ні подих вітру. Колір цього пилу майже чорний, тому мандрівник незабаром перетворюється на негра. На початку весни, під час танення снігу, степ зовсім безглуздий і непрохідний, бо вся його глибока родюча земля перетворюється на міцне болотисте тісто. Ай-т мало що зробив для цих доріг, не більше, ніж позначивши їх межі, викопавши невеликі рови на відстані тридцяти шести сажнів. Окрім цього, на великих дорогах на певних відстанях споруджено невеликі кам’яні піраміди, щоб позначити дорогу, яка інакше була б повністю втрачена взимку.
Таким чином, ці дороги мають величезну ширину через великі стада худоби, які проходять ними до яток Москви та Петербурга та до великих Салганів (заводів для варіння лою) в Одесі, Херсоні та Таганрозі. Дорога водночас служить пасовиськом, худоба проїдає дорогу, коли йде. Торговельні каравани, які подорожують до Чорного моря і з нього, також зупиняються на цих дорогах, де їм не потрібен інший дах, окрім того, який їм передбачила природа, а саме небесне склепіння. Ближче до вечора ми часто бачили по дорозі до Одеси пожежі багатьох із цих караванів. Здебільшого вони складаються з 30-40 возів, запряжених волами, під керівництвом верховного Цумахі та його людей, але іноді я бачив ряд від 300 до 400.
Ми доклали певних зусиль, щоб дослідити рух караванів, які рухаються між Дністром і Волгою, а також від Києва до Євксину, і утворюють головний елемент життя на цих іксадах степ. Скрізь, де ми бачили їхні багаття, чи зустрічали чумаків, які їли свій борщ (їхній національний суп), ми зупинялися і вступали з ними в розмову.