Вулиці Москви такі ж темні, як і петербурзькі. Існує небагато світильників, окрім тих, що висять у небі, і коли календар не обіцяє місячного світла, вони чекають довгих днів улітку, а також полярного сяйва та відблиску снігу взимку або якогось іншого подарунку доброзичливої матері-природи, який би освітлив їхню темряву. Ніщо так не вражає мандрівника, що приїжджає з освітлених газом вулиць англійських, німецьких і голландських міст, як той факт, що російські люди здебільшого не мають іншого освітлення на своїх вулицях, ніж вовки і ведмеді в своїх лісах; хоча в багатьох місцях людина оселялася там тисячу років. Екстравагантні розміри російських міст справді роблять запровадження регулярної системи освітлення або будь-яке вдосконалення вуличної поліції справою надзвичайної труднощі; у той час як у Німеччині, навпаки, дуже обмежені простори часто стають великими перешкодами для тих самих здорових держав. Житель російського міста повинен платити принаймні в десять разів більше, ніж німець, щоб мати свій будинок у рівному порядку, а його вулиці однаково добре освітлені.
Під час нашого перебування в Москві відбулися деякі з " zorskif/c dnC (імператорські дні), які святкуються вуличною ілюмінацією. Росіяни поділяють свої свята на церковні і т. зв. імператорські.
днів. Ці звичайні ілюмінації в надзвичайні дні в Москві ще більш похмурі, ніж у Петербурзі. Кілька лоєвих свічок, що мерехтіли в глиняних чашах на тротуарах, за наказом поліції, здавалося, поставили там лише для того, щоб зробити темряву більш видимою та мати не кращий ефект у сльотаву погоду, ніж Вілл-о'-те-Вісп на болотистій землі. Ці лойні ліхтарі Джека використовуються для «освітлення» в столицях усіх урядів на подібних випадки.
Ілюмінації в більших масштабах і проти волі москвичани наситилися. За винятком Константинополя, мабуть, немає жодного міста в Європі, яке б так часто спалювалося дотла. Лише татарами її добре заспівали понад дванадцять разів. Монґоханська, польська, французька та інші бурі війни, електрика та інші причини могли приблизно так само часто перетворювати місто на купу попелу. Тому недаремно вогонь ставиться з особливим страхом і вживає особливих заходів обережності. Одна з них полягає в тому, що навпроти кожного будинку стоїть гігантська драбина, яка сягає від землі до даху. Згідно з поліцейськими правилами, ці драбини повинні бути подвійними, дуже міцними, утримуватися в належному стані та спиратися на стіни довгими товстими підпорами чи опорами. Але оскільки вони постійно піддаються впливу погоди, вони, звісно, незабаром гниють, і потребують дуже ретельного огляду, щоб не завдати більше шкоди, ніж користі, коли вони справді потрібні.