Якщо латиські наречені зі сльозами святкують найбільше свято свого життя, то старі латиші, навпаки, зустрічають гірку годину смерті з дивовижною життєрадісністю та спокоєм. Можливо, численні лиха та труднощі, які їм доводиться зносити на землі, так само, як і їхні надії на потойбічне життя, сприяють тому, що вони із задоволенням ставляться до спокою, який завершує їхнє стомлене життя. Кожен, хто стояв біля смертного одра старого латиша, міг побачити приклад благочестивої та філософської покори, яку рідко можна зустріти на землі.
Нічні варти латів за копіями їхніх померлих разюче нагадують ірландські; плакальниці, пісні, випивка, змішані веселощі й смуток — ті самі.
У латів, як і в деяких інших народів, є день, присвячений пам’яті душ покійних. У цей день влаштовують бенкет для померлих і ставлять факели біля їхніх могил, щоб запалити їх до бенкету. Вони не працюють, а сидять, зіщулившись разом, і думають, що кожен звук, який вони чують, викликаний привидами мертвих.
Забобони латів більше дитячі й абсурдні, ніж похмурі й жахливі. У багатьох місцях змія вважається священною, а її шкіра використовується як амулет. Облатки, роздані їм священиком під час причастя, замість того, щоб проковтнути, вони часто зберігають у роті, а потім прикріплюють їх на своїх коморах, вуликах, будинках тощо, сподіваючись, що це буде діяти як оберег і приверне на них благословення Неба.
ЇХ ВИНИКНЕННЯ ТА МЕЖІ.
Мало які великі європейські раси відігравали таку неважливу роль у світовій історії, як фінни. За винятком мадярів, від них не виникла жодна цивілізована нація. Немає тепер жодної фінської раси, яка б не була підвладна російському скіпетру; багато з них, такі як інгерійці та карели, повністю винищені; а інші були настільки змішані з сусідніми націями, що зовсім втратили свій фінський характер. Нам стали відомі тільки два: естонці та фіни, які були підвладні шведам і німцям до того, як були завойовані Росією. Ті, що рано потрапили під російське рабство, всі або зовсім зникли, або були поглинені загальною масою російської нації. До останнього класу відносяться мордва, череміси та ін. Вся провінція Естонія аж до Нарови й озера Пципус; острів Езель і острови Мон, Даго, Кін та ін.; і вся північна половина Ліфляндії, включаючи райони Дерпт і Пернау, заселені естонцями. Їх територія займає близько 700 квадратних миль, і вони містять близько півмільйона душ.