Ці грандіозні битви трапляються, але рідко, а коли й трапляються, то, ймовірно, завжди проти волі вовка. Його система ведення війни є грабіжницькою, і його політика спрямована скоріше на те, щоб здивувати аванпости, ніж на роздуми про загальну атаку. Він більше покладається на свою хитрість, ніж на свою силу. Він буде обережно повзати крізь траву, особливо стежачи за тим, щоб триматися з підвітряного боку табуну, і залишатиметься в засідці, доки не побачить кобилу та її лоша, які пасуться трохи окремо від решти. Навіть тоді він не намагається стрибнути на свою здобич, а підкрадається все ближче й ближче, схиливши голову на передні лапи та дружньо виляючи хвостом, щоб якомога більше імітувати рухи та жести сторожової собаки. Якщо кобила, обдурена зрадницькою пантомімою, ризикне підійти досить близько до ворога, він стрибне їй у горло й відправить hdr, перш ніж вона встигне підняти алей; потім, схопивши лоша, він втече зі своєю здобиччю і зникне з поля зору, можливо, раніше, ніж стадо або пастух запідозрять його присутність. Однак не часто вовкові вдається здобути таку легку перемогу. Якщо кобила його помітить, миттєво здіймається тривога, а якщо табунчик буде поруч, то вовк рідко не зможе збагатити його шкурою, за яку торговець хутром завжди готовий заплатити свої десять-дванадцять рублів. Єдиний шанс у вовків у таких випадках полягає в тому, щоб пробитися до першої ущелини, вниз, коли він котиться головою вперед, гімнастичний вчинок, який табунтшик на своєму хойсе не ризикне імітувати.
З наближенням літа вовк стає менш докучливим табуну; але тепер починається період тяжких страждань для бідних коней, яким, мабуть, доводиться більше терпіти від літньої спраги, ніж від зимового голоду. Спека стає нестерпною, і тіні немає ніде, крім того, що тварини можуть створити самі, збираючись разом у невеликі групи, кожна з яких намагається поставити тіло свого сусіда між собою та палючими променями безжального сонця. Табунчик часто лягає в центрі групи, бо бреху теж більше немає де сподіватися на затінене ложе.
Осінь знову пора насолоди. Рівнини знову вкриваються зеленню, джерела знову дають рясний запас води, а коні набираються сил у цей період достатку, щоб підготуватися до страждань і поневірянь зими. Восени, вперше в році, табуна кличуть на роботу, але робота не набагато суворіша від навантажень, які щоденно докладають собі невгамовні істоти, метушаючись і метушившись у степу. Робота, про яку йде мова, — обмолот зерна.