Дощова вода стікає з рівної поверхні степу, але повільно, і часто, після дощової погоди, залишається протягом багатьох днів на землі на глибині кількох дюймів. Частина цієї води поглинається ґрунтом, але більша частина повільно й непомітно потрапляє в річки, несучи з собою достатню кількість землі, щоб надати чорного й каламутного вигляду всім потокам, що перетинають степ. Багато річок, навіть усі, крім головних, живляться лише дощем і снігом, тому їх русла влітку сухі. Кожна з цих ущелин закінчується водоспадом, утвореним спочатку, без сумніву, терасою, що обмежує море; але в міру того, як вода знищувала для себе русло, водоспад поступово відступав і з плином століть просувався все далі і далі вглиб країни. У деяких випадках ця поступова регресія водоспаду або закінчення русла річки відбувається досить швидко, щоб його помітили мешканці, які часто вдають, ніби можуть визначити середню кількість футів, на які яр прокладає свій шлях з року в рік.
Оскільки висота землі настільки однакова в усьому степу, рови, утворені дією дощової води, мають майже однакову глибину в кожній частині країни. Глибина їх рідко перевищує сто футів і рідко перевищує сто п’ятдесят. Ці ущелини, або вуйполотьш, зі своїми бічними відгалуженнями з кожного боку, оскільки їхні краї завжди надзвичайно круті, пропонують мандрівникові, а також
468 ЗАГАЛЬНИЙ ВИД СТЕПУ.
для пастуха, що веде свою рикаючу та блеючу атаку рівниною, непрохідну перешкоду, щоб уникнути якої часто доводиться обходити багато миль. Наслідком цього є те, що кілька доріг або трактів завжди обов’язково зустрічаються на початку вуїполотшу, який таким чином стає певним важливим місцем у всій навколишній країні. Взимку яр, як правило, засипається снігом, і тоді він надзвичайно небезпечний для тих, хто погано знайомий із країною. Людей і худобу в цю пору року часто ховають у снігових заметах, і їхню долю з’ясовують лише тоді, коли танення снігу залишає їхні тіла оголеними біля підніжжя урвища.
Наведений вище опис, звичайно, не стосується великих річок, які забезпечуються водою протягом року. Береги в них менш круті, але їхнє підвищення, хоча й більш поступове, приблизно однакове, рідко буває менше ніж сто, ані більше ніж сто п’ятдесят футів над рівнем води. Русла цих великих річок загалом надзвичайно широкі й майже завжди облямовані поясом очерету заввишки шість-вісім футів, який утворює чудове покриття для кожного опису водоплавних птахів.