Коли приватна молитва первосвященика і публічна молитва диякона закінчуються, перший урочисто йде вперед, а хор співає псалом і благословляє чашу з вином. «Владик», що найкраще перекладається як «Раббі, господарю, благослови цю посудину». Потім диякон вимагає такого самого благословення для хліба, який качає у вино в чаші, зі словами: «Blagosslovei obei» (благослови обох). Момент цього благословення є моментом транссубстанціації. У ту ж мить священики падають ниць біля підніжжя вівтаря, громада робить нескінченні знаки хреста та постійно цілує землю, і всі дзвони церкви лунають. відразу, що ця подія також може бути урочистою за стінами церкви молитвами, але цей галас найжорстокіше руйнує будь-яку насолоду від прекрасного псалма, який одночасно співає хор.
Царські двері іконостасу знову відкриваються, і відбувається завершальне дійство — розділення причасних хлібів. Слова: «Приступайте з вірою і страхом Божим» первосвященик звертається до тих, хто має намір спілкуватися, і, тримаючи в руці чашу, молиться: «Дай, Боже, щоб ми зробили правдиву сповідь. Прости нам гріхи, які ми несвідомо вчинили; дай нам прийняти таїнство не на осуд нам, але на збереження, щоб ми могли цілувати Тебе». не як Юда, а як злодій і скажи: «Я сподіваюся бути з тобою в раю». Потім причасники підходять один за одним, тричі стають на коліна та тримають схрещені руки на грудях. Потім до рота кладуть шматочок хліба, змоченого у вині маленька срібна ложка. Вони цілують чашу, в якій, як правило, розміщено кілька образів святих, ще раз стають на коліна і відходять.
Головна мета зараз досягнута; але оскільки це наближалося поступово, фінал також повинен бути гармонійно досягнутий такою ж кількістю каденцій.
Цей фінал складається з іншої довгої молитви за державу, чистоту повітря, збільшення отари та стада тощо, частково виголошуваної, частково співаної, і іншого читання Біблії. Заключне благословення дає первосвященик, як правило, старий чоловік зі слабким голосом, в імена Бога Отця, Сина і Святого Духа; Іоанна Хрестителя; Йосифа та Анни. Богородиці (Богородиці;) Святих дня; Преподобного Антонія, Михаїла і Миколая та всіх інших чудотворних печерників (пустельників).