Лаври, або монастирі першого рангу. Ці монастирі служать їм резиденціями, а доходи приєднуються в Heu бенефіцій. Коли митрополити відправляють похорони, хрестини тощо серед дворянства, їм роблять дуже значні подарунки, часто до 500 або 1000 рублів. У крайньому випадку дохід митрополита ніколи не може становити більше 30 000 або 35 000 рублів на рік: простий дохід княжого єпископа Ольміїцького більш ніж у дванадцять разів перевищує дохід російського митрополита.
Єпископи, разом з усіма додатковими джерелами доходів, рідко мають більше дванадцяти тисяч рублів на рік. Кожен єпископ має монастир (монастир другого класу), доходи якого належать йому, і слід також зауважити, що все вище духовенство має резиденції, знайдені в своїх монастирях або в межах міста, і утримується та забезпечене всім необхідним, від слуг і коней до собак, кішок, ложок і тарілок, за рахунок корони. Більша частина забезпечена також заміським житлом, орною землею, домашніми тваринами, меблями.
Нижчі класи священиків, це правда, не мають нічого з цього, але вони також не голодують. Кожен росіянин, навіть самий скупий, здається, отримує задоволення від того, щоб наповнити їх добром. Я знав дуже багатого, але дуже скупого дворянина, який шкодував собі всього, але, коли священик приходив до нього обідати, виробляв усі свої найкращі вина; папа рідко виходив із дому цілком тверезим, а карета святої людини була наповнена всілякими ласощами.
Бідні черниці, здається, перебувають у найгіршому стані, тому що вони так мало контактують зі світом, який міг би дати їм трохи більше. Вони повинні буквально жити працею своїх рук; іноді їх навіть можна побачити, як вони сіють і копають на небагатьох убогих полях, якими тут і там все ще володіє монастир. Іноді вони ремонтують власні стіни, і в Нижньому Новгороді є церква, яку, як кажуть, збудували руками черниць, мабуть, ближче за вказівкою архітектора, від основи до вершини вежі. Зазвичай вони в’яжуть і тчуть панчохи, шовкові й вовняні пояси, гаманці та інші предмети одягу, вишивають священичі ризи й драпірування для заможніших церков і монастирів.
Незважаючи на те, що російське духовенство бідне на доходи (один єпископ Даремський чи Кентерберійський має, мабуть, стільки ж, скільки половина духовенства чи ієрархії Росії), воно досить багате на титули, які іноді сягають ярду чи двох. Якщо людина входить до квартири митрополита і звертається до нього, титул звучить так: — «Вуиссокопреосссвдштшенна'иши Владико, або якщо він пише до нього; — ^^ Йево Вуиссокнпреоссвдштшенство Милостивайшу Госсудариу и Архипастуиру. Основне слово можна перекласти — Його Преосвященство. адреса щось на кшталт — Його Високопреосвященство найдорожчий і милостивіший владико, Господи Архіпастир.