Дрова, як нам казали, коштували тут від п'ятдесяти до шістдесяти рублів за куб. У Польщі її можна купити за десять-двадцять карбованців, а в Одесі часто не можна купити за вісімдесят. До Одеси часто привозять дрова наземним транспортом на відстань тридцять німецьких миль.
До сніданку ми досягли річки Буг і міста Ніколаєва. Ми деякий час їхали берегом річки й раділи, дивлячись на її могутні води, наші очі давно втомилися від вічної зелені. Береги цього потоку високі з обох боків, а пласти глини та вапняку утворюють степ, досить відкритий для дня.
Ніколаєва, біля якого ми вперше в Росії побачили виноградник, побудований лише близько сорока років і досить дивно обраний для резиденції Адміралтейства Чорного моря, оскільки він розташований у внутрішній частині країни, і судна, що підходять до нього, повинні долати незручності входу в Дніпро. Справжній центр Чорного моря
Стулка дорівнює семи англійським футам.
Безсумнівно, Севастополь, який лежить посеред регіонів, куди повинні надсилатися накази, і є великим арсеналом російського флоту.
Як і всі російські міста, Ніколаєв побудований рівним відкритим способом на рівному степу і сповнений видатних будівель, так що з боку річки він справляє дуже чудове враження. Кажуть, що місто налічує 15 000 жителів.
Гарний і зручний німецький заїжджий двір, у якому ми оселилися, не спокусив мене довго там затримуватися. Незабаром я кинувся в дрошки, щоб проїхатися містом і відвідати його шанувальників. Але, на мій жаль, була неділя, і весь світ святкував. Я не міг побачити ні Адміралтейства, ні Обсерваторії, ні Залу старожитностей; Тож, проїхавши деякий час то однією вулицею, то іншою, я нарешті опинився перед входом у пубський сад, який розкинувся на крутому піднесенні з краєвидом на річку Буг. Сад надзвичайно гарний, і коли ми увійшли, з павільйону в центрі лунала весела музика, і половина модного світу Ніколаєва — євреї, греки, вірмени, росіяни та німці — насолоджувалися його красою.
Ніколаєв стоїть біля місця стародавньої Ольвії, яка була побудована музеянами за 655 років до Різдва Христового і була, безсумнівно, найважливішим торговим містом греків у цій частині Понтійських областей, займаючи в торговельному світі того часу приблизно те ж місце, що Одеса займає в нашому. Місце, на якому стояла Ольвія, тепер називається Стомогил (Сто пагорбів) і є власністю руського дворянина графа Кушелева-Бесбородька, у володінні якого перебуває більша частина старожитностей, знайдених в околицях.