Наш шлях пролягав через багато лісів і повз багато осель, мешканці яких, сидячи біля своїх веселих вогнів, насолоджуючись домашнім комфортом, байдуже дивилися на мандрівників зовні. Ближче до вечора перед нами з'явився темний невиразний предмет, який поступово виділявся крізь туман. Це був високий «Дерпатський собор», єдина будівля, яку можна було побачити здалеку в прихованому місті.
Історія Дерпту дуже хвилююча та бурхлива. Напади росіян зі сходу, а лицарів із заходу, чвари обох з корінними естонами та кровопролитні війни між росіянами, шведами та поляками не раз попелили, а то й з землею зрівняли місто. З часів Петра Великого значення Дерпату зросло, його було значно змінено та вдосконалено, щоб тепер бути красивим, елегантним та новим містом. За винятком старого собору, у Дорпаті не залишилося жодних слідів стародавнього готичного ядра міста; все нове. На Домбергу розташовані бібліотека, обсерваторія, клініка, анатомічний театр, музеї та житла професорів. Берг (гора) дуже великий, і між будівлями є великі відкриті простори, які були перетворені на гарні сади.
Бібліотека має дуже цікаве місце розташування, будучи розташованою в руїнах старого Дома. Книги розташовані у двох залах, що стоять одна над одною, навколо яких лежать руїни в тому самому стані, в якому вони залишалися з тих пір, як їх перетворили на руїни. Вони дуже цікаві та мальовничі, звідки відкривається прекрасний вид з усіх боків. З одного боку пагорб утворює прірву від самого краю стіни. Північна сторона Домберга виходить на все місто. Між глядачем і річкою, на шматок землі завширшки ледве 400 кроків,
переповнені найважливіші будівлі міста, університет, ринок, суди, Гостинний двір, головні магазини тощо. Праворуч і ліворуч, де залишається більший простір між Ембахом і високим берегом, лежать численні гарні приватні житлові будинки, таверни тощо. Частина міста, хоча й менша, лежить на правому березі Ембаху. Все це красиве містечко оточене дуже потворною оболонкою передмість, населених переважно росіянами та естонцями.
Університет Дерпт був заснований Густавом Адольфом у рік його смерті, 1632. У 1656 році на місце напали росіяни, які вигнали всіх професорів і зруйнували місто. Він був відновлений у 1667 році, але через тридцять два роки університет був переведений до Пернау. У 1710 році разом із усіма своїми професорами, музеями, бібліотеками та студентами університет шукав притулку до Швеції, щоб уникнути наближення російської армії. Тоді ми нічого про це не чули протягом майже століття; до 1802 року імператор Олександр відновив Дерптський університет і призначив йому достатні доходи, щоб він міг робити привабливі пропозиції вченим іноземцям, здійснювати наукові подорожі, засновувати музеї тощо.