Після «Старого Батька» наймогутнішими богами були Перкухнос, Тріммс і Пікуліс, Бог Громовержця, Бог Ватей і Бог Землі. Перкухнос мало чим поступався рангом самому Старому Батькові. У Ромове, у Пруссії, стояв найвідоміший храм Перкухноса, Тмідербога. Образ божества встановлювався під величезним дубом, який так шанувався в народі, що той, хто носив із собою гілку цього дерева, мав бути захищений від усіх хвороб та інших бід. У цьому храмі священики підтримували вічний вогонь, його не можна було випускати під страхом смерті. У жертву Перкухносу приносили білих коней, а іноді навіть військовополонених.
Дружина Громовержця була Матір'ю Сонця. Кажуть, щовечора вона відновлювала смі, втомлену й запорошену від довгої подорожі, проводячи її до лазні; і наступного ранку, коли сонце було ретельно очищене, відсвіжене та відпочило, вона продовжила свою подорож.
Про богиню радості Ліґо, чиє свято все ще відзначають у Середину літа, Дін згадується в попередньому розділі. У цей період літи дуже люблять розважатися гойдалки, і існує повір'я, що чим вище злітають гойдалки на святі Ліго, тим вище росте льон на полях. У цей день молоді дівчата йдуть у луг зірвати коріння трави п'ятилистки. У молодості ці корені білі й ніжні, а їхні п’ять паростків дуже схожі на людську руку, але старі корені, багато з яких завжди залишаються в грудях, чорні, засохлі й зморщені. Дівчина, яка зірве одну з останніх, вважається, що або ніколи не вийде заміж, або матиме дуже старого чоловіка; тоді як молоде коріння забезпечує молодість і красуню. Лайма, богиня долі, є ще одним відомим божеством. Вона плела для кожної дитини при її народженні павутину, в якій були переплетені нитки добра і зла долі, з яких мало складатися її життя. Віра в цю богиню ніколи не була остаточно вигнана Чпістланітами, і лати все ще співають «Долю-матір Лаймар».