«Коли в місті немає мостів, місто постійно відчуває себе дуже незатишно. Тоді можна сказати, що Санкт-Петербург розділений на стільки міст, скільки є островів; родичі можуть мало чому вчитися один у одного протягом днів разом, наче океан розділив їх замість річки; державні службовці не можуть отримувати наказів від центральної адміністрації, а повинні діяти на власний розсуд і відповідальність; купці не можуть радитися між собою, рахунки не можуть виставлятися, вчителі не можуть давати свої уроки, гості не можуть приєднатися до святкової дошки, а ісвощіки можуть циркулювати лише в обмеженому діапазоні. Бізнес і задоволення однаково перериваються, і кожен прагне бути звільненим від того, що відчувається як різновид ув'язнення. Наслідком цього є те, що восени, коли крижане покриття ще в зародковому стані, і навесні, коли воно починає впадати в старість, ряд. Для того, щоб зміцнити його, вдаються до використання солом’яних доріг у всіх напрямках, а навесні дошки кладуть на небезпечні місця, якщо поліція дозволить використовувати ці додаткові мости. Коли влада вважає, що настав час заборонити будь-який прохід через лід, поліцейські розміщуються скрізь уздовж річки, щоб забезпечити дотримання заборони. Проте повідомлення, які потрібно передати, іноді настільки важливі, а винагорода така велика, що російські мушики часто наважуються перейти, всупереч поліції, навіть коли лід рухається. У таких випадках можна побачити авантюрного гінця, озброєного лише дошкою для угод, спритно перепливаючи з одного шматка льоду на інший, що дуже потішило глядачів на пристанях, і, як правило, він уникає не лише небезпек переходу, але й більш страшних небезпек від жандармів, які чекають на нього на березі. Іноді, звичайно, ці небезпечні спроби супроводжуються фатальними наслідками, і кожен рік Нева обов'язково поглине відведене їй число жертв; справді, можна засумніватися, чи є в світі інше місто, де щорічно володіють так багато людей, як у Санкт-Петербурзі.
Меланхолійно думати про долю, ймовірно, призначену для цього прекрасного молодого міста з усіма його чудовими творіннями. У світі є міста, значна частина яких може бути зруйнована для їх явної вигоди; але в новому й життєрадісному Санкт-Петербурзі кожен акт руйнування, рукою природи чи людини, здається, розрахований на те, щоб пробудити смуток і жаль. Проте руйнівна сила настільки велика, що його існування знаходиться під загрозою, що жодне інше місто, мабуть, не живе в такій постійній і неминучій небезпеці.