Степи Південної України: Табуни коней, отари овець, чабани та салотопні

Поріг із кількох пов’язаних квадратних ярдів робиться шляхом зрізання дерну та збивання землі на тверду поверхню. Весь оточений поруччям, з воротами, щоб впустити та випустити коней. Потім снопи кукурудзи розкладають і кладуть шарами один на одного. У невеликих господарствах, якщо тільки вісім або десять коней доступні для цієї роботи, кожен кінь повинен намолотити свої тридцять або сорок снопів; але у великих закладах, де половина табуна може бути запущена в роботу одночасно, десяток снопів є найбільшим, коли-небудь дозволеним для кожної молотарки. На такій підлозі, якщо припустити, що табун складається з тисячі коней, відразу буде покладено п’ятсот десятків снопів. Потім табун складається з двох відділів. Табунтшик і його помічники заганяють у вольєр своїх п'ятсот коней, жеребців, кобил, лошат і всіх інших, бо коли вони потрапляють, то чим буйніші вони, тим краще буде виконуватися робота. Ворота закриваються, а потім починається бал, для створення картини якого потрібна велика уява. Водії виступають у ролі музикантів, а їхні грізні гарабники — скрипки, які підтримують танець без перерви. Коні, частково налякані тріскотінням соломи під ногами, а частково безперервним тріскотінням батога над головами, напівнесамовито кидаються з одного кінця в інший тимчасової в’язниці. Мільйони зерен літають у повітрі, і робітники без роботи мають достатньо роботи, щоб відкидати назад снопи, які перекидають через поручні гарцюючі, наполегливі молотарки всередині. Це триває приблизно годину. Потім випускають коней, перевертають кукурудзу і повторюють ту саму виставу тричі до полудня. На той час було намолочено тисячу шеффелів кукурудзи, за модою, яка виглядає радше як свято, ніж як важкий робочий день. Цей опис, звісно, ​​стосується лише великомасштабного сільськогосподарського підприємства, і, мабуть, не зайвим буде додати, що під час такої операції обмолоту втрачається більше зерна, ніж отримують на багатьох великих фермах у Німеччині.