Товсті, як колона Олександра в Санкт-Петербурзі, високі, як вежа церкви, величні старі сосни та ялиці в лісах Волині, Полісся і навіть Білої Русі, з боліт виростають досконалі зразки тих дерев, які можна знайти будь-де. Ризька сокира століттями працювала в тих районах, викорчовуючи наймогутніші дерева для флотів Голландії та Англії, знову садячи їх у солоні морські хвилі, замінюючи їхні зелені гілки строкатими прапорами та стрічками, їхніх білок, що стрибають, — матросами-лазами, їхній мовчазний відпочинок — метушливою працею, а їхній довгий нерухомий відпочинок — безперервним. пересування. Ризькі лісоторговці посилають у ці ліси вмілих лазів по деревах. Ці лази по деревах, які, звісно, є людьми з певним знанням і досвідом, вимірюють окружність і висоту дерева, судять про внутрішню якість його деревини за певними зовнішніми ознаками і, лізучи зверху вниз по його гілках, оглядають його в кожній частині. Якщо вони знаходять, що дерево добре підходить для щогли або для будь-якої іншої purjDose, для якої це потрібно, вони позначають його для рубки, але це рубання відбувається потім на їхній власний ризик. Тобто, якщо деревина, привезена до Риги, не відповідає очікуваній кількості, вони повинні понести збитки. Дереволази звичайно, добре платять за свою важку та відповідальну роботу; одне лише підйом і позначення великого лісового дерева коштує від восьми до десяти карбованців сріблом. Ці дерева часто витрачають два роки на подорож від рідних лісів до гавані Риги.
Є «Бракер» у Ризі для експертизи та класифікації деревини, а також коноплі; але існує набагато більше класів першого, ніж другого. Хоча сало є одним із предметів його торгівлі, Рига експортує його не так багато, як Санкт-Петербург і Одеса. Більшість цих товарів йде до Англії. З 1300 чи 1500 кораблів, які щорічно заходять у Ризьку гавань і виходять з неї^, приблизно 600 є англійськими; і вони везуть із собою товарів на суму 30 000 000 рублів банко, а весь експорт Риги становить лише 50 000 000 карбованців.
Згідно з підрахунками Гупеля і Тілхнга, кількість кораблів, які щорічно прибували до Риги в різний час, була наступною:
Наприкінці квітня перші ластівки і перші кораблі, як правило, разом прибувають до Риги, а травень - найактивніший місяць у році. Дві милі між Ригою та гирлом Двіни неможливо подолати без лоцманів, оскільки, хоч сама річка досить широка, судноплавне русло дуже вузьке, і хоча часті скарги рижан на безперервне збільшення піску в їхній річці можуть бути певною мірою безпідставними, але постійні зміни положення піщаних відмілин дуже неприємні.