Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя

Англійці занадто схильні приписувати ввічливість росіянина рабській вдачі, але ввічливість, якою двоє російських селян обов’язково вітають один одного при зустрічі, не може бути результатом страху, породженого соціальною тиранією. Навпаки, дух справжньої вельможності пронизує всі класи, як найвищі, так і найнижчі. Іноземці зазвичай описують росіян як шахраїв, з якими неможливо укласти угоду, не залишившись обдуреними, і ніхто не може заперечити, що шахрайства, які щодня практикуються на ринках, незліченні. Тим не менш, прикладів найромантичніших серед них також чимало акти доброчесності. Подібний екземпляр прийшов до променів власних знань. Одна англійська леді, призначена в Зимовому палаці, дала бідному ісдавою 500 рублів, щоб той доставив її доньці в Зарське село. Наступного дня він повернувся, потиснув руку жінки й сказав: «Вибачте, я винен. Я не можу сказати, як це сталося, але я втратив ваші гроші й не можу їх знову знайти. Поводьтеся зі мною, як вам заманеться». Жінка, не бажаючи погубити чоловіка, не згадала про його образу, а через деякий час зовсім втратила його з поля зору. Після шести років він одного разу прийшов до неї з веселим обличчям і повернув 500 рублів, яких позбавила її необережність. На розпитування виявилося, що за ці шість років він відмовляв собі в будь-яких насолодах і накопичував на зарплату, поки не зібрав близько 300 рублів. Нещодавно отримавши кращу посаду, він був готовий одружитися. Його дружина принесла йому 100 карбованців у придане, а також мала деякі речі дрібної вартості, які всі були продані, щоб заспокоїти сумління чоловіка, який тепер прийшов, щоб звільнити себе від боргу, який так довго гнітив його душу. Жодні благання не могли змусити його забрати гроші назад, які, однак, були покладені в державний банк, щоб накопичувати під складні відсотки на користь його дітей.