споживання бренді, і все ж дивно сказати, що це не завдало їм великої шкоди. Страшні уроки, дані Хогартом у його знаменитій картині «Провулок Джин», навряд чи застосовні в цій країні; ці люди, яким немовлятами давали драми їхні розбещені матері, досягають віку вісімдесяти й ста років і при цьому такі свіжі й здорові, ніби вони проковтнули стільки нового молока; вони можуть сказати про бренді те, що Вольтер у своєму вісімдесятилітньому сказав про каву, — що це має бути дуже повільна отрута. Коли вони отримують якісь гроші, вони ковтають цю нечестиву вогненну воду в неймовірних кількостях, не потягуючи її зі склянок розміром з наперсток, як ми, а з склянок або, що ще більш безцеремонно, з великих олов’яних форм, у яких їм її подають. Жінки, дівчата, хлопчики і навіть грудні діти (я маю на увазі) беруть частку, що в інших країнах мало б найгірші наслідки. Тим не менш, є люди, які ніколи не торкалися коньяку, а також інші, які іноді дають обітницю проти пиття і дотримуються її роками разом. Коли крайнощі стикаються і, як кажуть, викликають одна одну, є також особи, які, продемонструвавши в собі приклади тверезості, здається, що відразу нападають на досконале божевілля пияцтва; і протягом місяців разом опиняться в ситуації, яка уподібнює їх до звіра. У Малій Росії, де ідол коньяку має своє головне місце, і де на свята можна зустріти цілі села п’яних людей, це дивне божевілля має найбільшу форму та зміст, тому варто було б усім, хто хоч якось знає пов’язані з ним факти, об’єднати результати своїх спостережень. Росіяни дивляться на цю манію пияцтва як на хворобу і називають її Сапой.
Великі суми, які уряд отримує від монополії бренді, величезне багатство откупчиків (виробників бренду), які незмінно багатіють своєю тричі ганебною торгівлею, зруйновані обставини сотень і тисяч є сумними свідченнями того, наскільки цей отруйний ідол, що випромінює полум’я, править цією країною, до вівтарів якого всі юрмляться, щоб принести жертви. жертвуючи своїм власним добробутом і добробутом своїх сімей, і за чиїми інтригуючими дарами всі сумують і жадають з жадібністю бажання, що відразу пробуджує найглибшу огиду і найсильніше співчуття. Бідний змучений солдат не знає іншого способу забути на мить про свій стан, окрім коньяку; найгарячіша молитва жебрака — за бренді; челядь і селяни дякують вам за коньяк, як за найкращий Божий дар.