У Москві в книгарні я побачив картину про канонізацію Митрофана, найновішого святого в Росії. Імператор був зображений на колінах з усією свитою на землі перед труною святого, яку освячувало зібране духовенство. Хоча Митрофан лише шість років користувався почестями святого, його імперія вже дуже велика, і він дуже модний. Його картина продається скрізь, і багато хто носить її на своїх грудях; і справді це не дивовижно, бачачи, що відтоді, як він повстав із землі, Митрофан зробив шістдесят вісім добре засвідчених чудес, які всі описані в книзі! Святий Митрофан - найновіший святий на Русі, але не останній. Мені повідомив один росіянин, що тільки в околицях Петербурга він знає багато могил благочестивих священиків, слава про яких почала ширитися в народі. Наступним святим, можливо, буде митрополит Платон; який не відомий нам, своїми чудовими проповідями. Кажуть, що відвідування його могили допомагає від зубного болю. Над могилою лежить якесь дерево, не знаю, чи хрест, чи тільки поруччя, від якого надкушена щепа — безпомилковий засіб. Кажуть, уже половина дров погризена.
У тій самій крамниці я також бачив копію a la Mushik зі знаменитої картини Брюйлофа в Санкт-Петербурзі, і, судячи з уяви, зображеної на копії, оригінал повинен вибити свій прапор. Гора Везувій була посаджена в середині аркуша паперу і творила жахливе лихо з усіх боків. Воно викидало не тільки каміння, але й скелі та гори, а з вершини виливався потік лави, широкий, як Ганг. Маленьке містечко Геркуланум було намальоване за зразком Москви, і всі двадцять куполів розкололися й роззяли, як за сигналом. Стовпи рівно падали праворуч і ліворуч, як трава під косою косаря; і ряди будинків гойдалися туди-сюди, наче ліс, що його розвіює вітер. Найжалюгідніше було становище бідного людства. З кожного вікна до неба простягалася пара рук, а сотні жахливо розчавлених ніг і рук лежали. Були копії з кількох інших картин, усі «перекладені» в тому ж стилі, щоб відповідати рівню смаку та інтелекту народу.