Його меблевий журнал перевершував будь-які речі, які Одеса показувала, і коли була. придбання або будівництво нового будинку, кількість столів, стільців і пресів різного роду було вилучено, зменшення було ледь помітним. Оздоблення його особистого кабінету була такого ж смаку, як і його димарі, тобто вкрита ієрогліфами, головами драконів і всіма видами фантастичного різьблення. Його колекції різного роду були справді такими численними і такими великими, що його найближчі друзі були з ними знайомі дуже недосконало. Деякі він показував так рідко, що його домашній лікар за двадцять п’ять років служби бачив усе лише один раз, і в його домі була одна кімната, яку він ніколи не відкривав жодній людині. Ніколи не було відомо, що він робив у цьому скелелазі або що там могло бути; звичайно, його слуги шепотіли про якусь пов’язану з цим велику таємницю.
Із живої частини своєї колекції, крім великої рогатої худоби, коней, овець і свиней, він мав три або чотири вольєри, в яких, chiiiK-d,
свистіли, сопілки та кричали, оперені горла всіх видів старого та нового світу. У його дворах нишпорили понад сотню собак, догів, хортів, спанієлів, пойнтерів, пуделів тощо; і тридцять чи сорок осіб поселили в його кімнатах. Їхнє помешкання було в більярдній, де вони лежали на чудових килимах, які слуги були зобов’язані гладко стелити для їхніх ліжок. Хоча граф, їхній хазяїн, визнав їх такими великими привілеями, він підтримував серед них сувору дисципліну та власноручно виконував закони. Після обіду він взяв великий батіг, який він справді рідко відкладав убік, так само, як і свою величезну в’язку ключів, і озирнувся, щоб побачити, як йдуть справи за його відсутності, і горе тому, хто згрішив проти правил чистоти та пристойності! Іноді він влаштовував своїм друзям-французам, німцям, татарам, росіянам та італійцям свято на даху садового будинку, який утворював своєрідний висячий сад із альтанками, апельсиновими деревами та фонтанами; і на цих святах ніколи не бракувало танцюристів на мотузці, музики та китайських композицій. В одному зі своїх сільських будинків він зробив щось на зразок чарівної кімнати в кінці довгої кімнати, в якій його слуги приводили в рух колесо, яке показувало різноманітні фігури в найяскравіших коломах, і при сильному освітленні стократно відбивало їх у дзеркалах стін камери. Потім граф ліг на своє ліжко в дальньому кінці темної кімнати й милувався очима блискучим видовищем, щоб, як він сказав, заснути серед приємних образів. У третьому заміському будинку була чудова колекція картин, а в четвертому — цвяхи та шурупи! всіх розмірів, з мануфактур усіх країн.