Риф має два-три фути заввишки, досить плоский, рівний і безперервний, і перетинає річку, так що вода тече по ньому спокійно й рівно. Цей водоспад називається «Рунмел». Риба, яка пливе вгору за течією річки, коли приходить до цієї точки, робить біг, стрибок і вистрибує на платформу. Ця кмітливість риб спричиняє їх знищення руками людини, яка вміє звернути мудрість і дурість тварин на власну користь. Рибалки прив'язують до рифу кошики й сіті, над якими піниться вода; риба робить свої стрибки і стрибає прямо в сіті.
Курляндські рибалки мають інший спосіб лову риби; вони стріляють у них гарпуном вночі за допомогою факела, так само, як це роблять деякі дикуни в Північній Америці. У нас, я думаю, цей спосіб рибальства майже не практикується, хоча дуже поширений у балтійських провінціях. Вони висувають жердину на одному кінці човна, на вершині якого підвішують маленький залізний кошик, наповнений вогнем. Світло відблискує у воді, приваблюючи та зачаровуючи рибу. Один з рибалок, озброєний гарпуном, стоїть на одному кінці човна; інший мовчки й повільно веслує вгору по річці. Риби, які краще видно крізь воду завдяки блискучому світлу, ніж на широкому сонці, залишаються нерухомими перед човном кілька секунд, дивлячись на вогонь, а потім зазвичай отримують смертельний удар від досвідченого гарпуника. Влітку річки країни виблискують вночі незліченними вогнями цих рибогубців-мандрівників.
Ми оглянули великі роботи в околицях Голдінгена, які були розпочаті кілька років тому для планованого каналу Віндау. Висловлюються великі нарікання, що починання, яке коштувало мешканцям багатьох мільйонів, ніколи не було завершено, і що задіяні офіцери повинні жити, кишачи сотні тисяч даремно.
Наскільки схожим на місто зараз є Голдінген, свідчать постійні розбіжності його громадян із знаттю навколишньої країни. Незадовго до мого приїзду ці два класи повністю розділилися, і кожен мав свій клуб і казино. Це вказує на більш незалежний дух громадян Ґолдінгена, ніж у будь-якому іншому невеликому містечку Курляндії, де вони, як правило, є скромними та покірними васалами знаті.
Я здійснив кілька невеликих екскурсій із Голдінгена до замків навколишньої країни. Едвален — це дуже знаменитий старовинний особняк, який раніше належав єпископам Пільтена, а зараз належить одному з найвидатніших дворян Курляндії на ім’я фон Бер. Це один з небагатьох замків Курляндії, які зберегли свою античну архітектуру до наших днів. Він утворює чотирикутник з башточками, оточений водою з трьох сторін. З четвертого боку його захищає гай дуже старих дубів, який є частиною парку. За ровом розташовані млини, мануфактури, пивоварні, церква тощо. Церква — велична і солідна споруда, як і більшість церков у цих провінціях.