Землевласники балтійських провінцій є незалежними государями. Ніхто їм не заважає і не контролює. Щосуботи вони переглядають списки померлих і хворих селян, які приносить їм лікар; зводити рахунки зі своїми управителями, секретарями, лісничими та магістратами; давати аудієнцію своїм селянам; видають такі-то укази, до виконання яких негайно готові сто охочих рук; і, можливо, здійснити екскурсію їхнім маєтком, щоб помилуватися і насолодитися щедротами природи.
Жоден із цих обов’язків, однак, не є настільки терміновим, щоб його не можна було відкласти, якщо це необхідно; і їх часто обслуговують у присутності та за допомоги гостей. Навіть ті, хто має чим зайнятися, як торговці, лікарі, пастори тощо, займаються своїми справами набагато неквапливіше й шахрайніше, ніж у нас. Кожна річ береться легко, і безліч справних підлеглих рук завжди готові поповнити недоліки; так що в будинках пасторів, купців і громадян, як і в палацах знаті, не бракує дозвілля і простору для прояву гостинності.
У нас, а тим більше в англійців, незнайомець завжди певною мірою є підозрілою особою. Люди не знають, звідки він; вони бояться, що він чогось від них хоче; вони враховують його сім'ю, його зв'язки, його гаманець, його становище в суспільстві, і доки не будуть задоволені всім цим, кожен тримається від нього осторонь. Зовсім інакше на півночі. Там раді кожному без винятку незнайомцю. Його становище, його ранг, його походження торкаються vipon з більш ніж гомерівською делікатністю. Якщо йому потрібна допомога, йому допоможуть; і якщо він здебільшого приємний чоловік, він знайде тисячу співчутливих, щедрих, доброзичливих пейджів, які прагнуть допомогти йому та виконати його. Бути доброзичливим і привітним чужинців, кожен вважає першочерговим обов’язком, а репутація «привітного господаря» є однією з найбільш прагнених для всіх.
Господар дому відкладає свої заняття, щоб відпочити для розваги своїх гостей. Господиня дому перемагає своє нездужання виконувати обов’язки господині, і її справедливо хвалять і захоплюються відповідно до того, як вона, незважаючи на своє слабке здоров’я, докладає зусиль і жертвує собою заради чужинців. Ні, навіть якщо в цій країні є кілька людей, які менш весело й граціозно виконують обов’язки гостинності, немає нікого, хто не визнає святості цих обов’язків і не намагається виконувати їх із якомога більшою витонченістю.
У нас часто бувають візити, під час яких і господар, і гість ніби сидять на тернах, бо легко побачити, що візит не вчасний. «Вибачте, я вам заважаю». «Якщо ви надасте мені честь іншого разу. Але прошу вас залишитися хоча б трохи».
Такі фрази ніколи не чути на півночі; візити туди завжди своєчасні та завжди вітаються у найвищому ступені.