У такій компанії не було нічого дивного, якщо професори подавали найкраще, що вони могли запропонувати. Однак, посварившись одного разу з настоятелем, я незабаром удалився з отцем Євсевієм у його приватну квартиру, яка мало чим відрізнялася від квартири німця такого ж стану. Я знайшов там кілька богословських праць як католиків, так і протестантів, знову ж таки Біблію Лютера та Біблію Нємейчі, яку він дуже хвалив. Я не міг не висловити свого подиву з приводу різноманітності колекції, на що він відповів: «О, так, ми беремо найкраще з усіх»; цей факт якнайкраще підтвердив це.
Одного разу я був розладнаний, як волога лютня, а крила мого fwncy були такими ж незначними, як крила птаха, коли Юпітер Плювій спускається з неба. Я хотів, щоб мене щось схвилювало, і полетів до п’яти монахів грецького монастиря в Китай-городі в пошуках розрада. Монастир невеликий, з однією маленькою галереєю, що оточує наїтовський двір, посеред якого стоїть церква. Я постояв деякий час на цій галереї, розмовляючи голосно з російським слугою, в надії, що цікавість приверне до мене когось із отців, з якими я міг би трохи поговорити. Я не обманув себе в очікуванні; за короткий час у дверях заіскрилося хляве грецьке око.
«Отець Арфаель (Рафаель) визирає», — сказав росіянин; «Він може розповісти тобі все краще, ніж я». Відповідно з отцем Арфаїлом я зумів вести діалог, який, безсумнівно, мав бути дуже комічним для будь-якої третьої сторони через погану російську мову, якою ми обидва були зобов’язані висловлювати одне одному свої ідеї. Після того, як я представився як іноземець і пояснив, чого хочу, він почав розпитувати мене про моє рідне місто та мій рід. Коли він почув, що в мене є мати, сестер і братів, він докоряв мені за те, що я «подорожую з простої цікавості, коли я повинен був зупинитися вдома, щоб підсолодити занепад життя моєї матері, наставити моїх братів і видати моїх сестер заміж, бо все це було обов’язком юнака мого віку; і перш ніж усяка цікавість і всі знання, шанування і плекання матері має бути пріоритетним».
Я вважав своїм обов’язком відповідати на всі його питання, що стосуються моїх соціальних стосунків, тому що я мав намір вимагати від нього того ж; але я намагався поступово перевести розмову з вузьких вулиць мого батьківського міста на повітряні височини гори Афон (Афон), яку в Росії славлять і говорять більше, ніж Олімп у Греції. Цей жіночий монастир є відгалуженням Іверського монастиря, заснованого сином грузинського царя на Афоні.