Сани після того, як привезуть різноманітні товари на ринок, служать своїм власникам кіосками та прилавками. Рогожа, відкинута вбік, дозволяє мальовничо розташувати птицю та м’ясо, щоб привернути увагу незнайомця. Гусей розрізають, а голови, шиї, ноги та тушки продають окремо, по дюжині або півдюжини, готові до продажу на шнури. Той, чиї фінанси не дозволяють йому поласувати на гусячих грудях, може купити собі чотки з заморожених голів, тоді як хтось ще бідніший повинен задовольнятися шнурком на шиї або кількома десятками перетинчастих лапок, щоб зварити їх у недільний суп для своїх дітей. Найдивовижніше видовище створюють замерзлі воли, телята й кози, які стоять жахливими рядами й виглядають як скривавлені примари, які прийшли переслідувати хижих тиранів, чиї апетити прирекли бідних жертв на передчасну смерть. Скам'янілі маси можуть різати тільки сокирками та пилами. Поросята - улюблені ласощі росіян. Сотні істот Httle; у замерзлому стані їх можна побачити, що розкидалися навколо саней, з їхніми високими нерухомими матерями біля них.
Анатомічні розтини російського м'ясника надзвичайно прості. Оскільки всі кістки та м’ясо стали однаково твердими через мороз, було б важко спробувати відокремити кілька суглобів. Тварин, відповідно, розпилюють на кілька скибочок товщиною один-два дюйми, і під час цієї операції певна кількість тваринної тирси розкидається по снігу, звідки їх охоче збирають бідні діти, яких величезна кількість переслідує ринок. Подібним чином нарізають рибу, яка продається в такому ж твердому стані. Маленькі мініатюрні снітки привозять на ринок у мішках і гримлять, як багато лісових горіхів, коли їх кидають на ваги. Щука, лосось і осетер, такі гнучкі й гнучкі, коли живі, тепер такі тверді, ніби їх вирізали з мармуру, і тому їх потрібно зберігати, бо раптова відлига може їх зіпсувати, і щоб уберегтися від цього, їх постійно закутують у лід чи сніг. Іноді вся маса замерзає разом, і тоді сокиру необхідно щедро застосувати, перш ніж рибні скам’яніння зможуть звільнитися від крижаного нальоту.