Лютеранство цих країн має дуже мирний, тихий і толерантний характер; досі німці цих провінцій надто освічені, щоб не бути по-справжньому прив’язаними до своєї релігії, і не схильні вибирати її за іншу.
Характер грецької церкви набагато м'якший і толерантніший, ніж католицька. Він перебуває під владою не одного верховного священика, а світської влади. Росіяни теж, як і римляни, мають певну пошану та благоговіння до релігій і віросповідань інших, хоч і відмінних від їх власних. Вони не прагнули конвертають нації різних релігій, які потрапили під їхню владу, і їхня величезна імперія містить велику кількість лютеран, католиків, магометан і язичників, яких терплять абсолютно рівноправно.
Стосунки між росіянами і лютеранами дуже дружні. Ненависть, яка існує між католиками і протестантами, ніколи не існувала між ними, і жах папства і папи, прищеплений усім лютеранам з колисок, не поширюється на грецьку церкву. Німецькі принцеси, які вийшли заміж за імператорську родину Росії, майже завжди були лютеранками.
Лютеранські пастори в Лівонії частково призначаються дворянами, а частково обираються конгрегаціями міст. Парохи округу стоять під пропстом, а він знову під консисторією провінції. Три вищі консисторії Ліфляндії, Естонії та Курляндії керуються генеральною консисторією та генеральними суперінтендантами трьох провінцій у Санкт-Петербурзі, які цілком незалежні від Синоду, який регулює духовні справи Росії.
Але якою б толерантною не була грецька церква загалом, все ж не слід забувати, що в поодиноких випадках часто буває зовсім навпаки. Хоча він мало намагається залучити прозелітів, однак, з іншого боку, він стежить за думкою власної пастви із суворою ревністю і ніколи не дозволяє будь-кому, над ким він колись заволодів, позбутися його. Фактично, хоча грецька церква завжди займає радше оборонну, ніж наступальну позицію, все ж її захист часто має такий характер, що набуває характеру нападу.
Основоположний принцип птуської церкви, закладений чинниками і підтверджений державою, полягає в тому, що жоден греко-росіянин ніколи не залишить свою церкву заради іншої. Якщо такий акт відступництва станеться в імперії, як прозеліт, так і ті, хто сприяв його наверненню, зазнають збитку. Релігія росіян настільки тісно пов'язана з усім їхнім єством, що кожен, хто відмовляється від своєї релігії, вважається водночас тим, хто відмовляється від свого Бога, своєї країни, своїх друзів і свого суверена; як зрадник, одним словом, як держави, так і релігії. Тому дуже рідко росіянин у будь-якій країні чи ситуації змінює релігію своїх предків на іншу.