Найцікавіші відносини суспільного життя в Ризі виявляються в договорі між Vorstiidte і старим містом. Поневолений Форштадт, щодня зростає в населенні, могутності та багатстві, невпинно стукає у ворота привілейованої старої німецької столиці, вимагаючи свободи та рівності прав. Майже всі привілеї російських прибалтійських провінцій, як і міст Риги, Ревеля, Дерптського університету і т. д., а також привілеї поміщиків і дворянства деякий час перебували під загрозою і часто змінювалися та обмежувалися російським урядом. Однак тепер… тут росіяни так голосно закликають до рівних прав з німцями, як у Ризі, де вони зібралися у більшій кількості, ніж у будь-якому іншому балтійському місті, і де внутрішня ворожнеча та тертя між двома національностями, здається, досягли більшого ступеня гіркоти, ніж де-небудь ще. Стара Рига, оточена своїм Vorstadte, схожа на місто в облозі. Всередині закріпилося 30 000 німецьких лютеран, а зовні розташувалися табором 20 000 росіян. Останні безперервно і швидко збільшуються, тоді як перші якщо не зменшуються чисельно, то принаймні залишаються нерухомими. Росіяни вимагають усіх прав громадянства, з місцем і голосом у міських колегіях, міській раді тощо. Німці опираються цим вимогам, заявляючи, що росіяни нічого не знають про подібні справи, і що їх допуск був би загибеллю громади. Вони вказують на свою капітуляцію 1710 року, згідно з якою росіянин ніколи не мав стати громадянином Риги, навіть не мав права відкривати найменшу крамницю в стінах міста. Під час мого перебування в Ризі я чув, як часто згадували цю стару капітуляцію, нібито вона
Періодична данина кріпаків своїм панам.
було укладено вчора. Для росіян це посилання на стару угоду виглядає досить смішним; вони не розуміють мотивів і списують усе на впертість німців. Багато рижан говорили мені з ревністю і серйозністю: «Коли росіянин ступить в одну з колегій, ми не тільки залишимо її, але й покинемо місто й село; бо тоді торгівля, процвітання, порядок і конституція Риги закінчаться, і стара імперська республіка стане російським провінційним містом». Уряд, загалом, підтримує російські претензії, що не є неприродним; але є багато німців, пов’язаних з урядом у Санкт-Петербурзі, і Рига, яка має серед них добрих друзів і покровителів, використовує їх, щоб захистити Кера від бурі, що наближається. Все одно росіяни роблять жахливі успіхи. Їхній Vorstiidte постійно поширюється; старе місто містить багато сотень дрібних російських шой)S або будок, яких двадцять років тому не було жодної, а в деяких громадських угодах вони навіть отримали право голосу. Те, що останнім часом, більше ніж будь-що інше, додало росіянам нових сил і підбадьорення, це призначення та встановлення російського єпископа в Ризі.