Цей пастор руно зі своєю родиною та родиною Гакенріхтера складають усе те, що можна назвати культурним суспільством острова. Пастор — єдина людина, яка вивчає книги, читає газети і піклується про те, щоб Руное не відставали в розумі від віку. Він є найвідомішим пастором, мабуть, у всіх балтійських провінціях. Пастора Руное знає весь світ, і всілякі смішні історії з його життя оповідають у Ризі, Комланді, Аренсбурзі та Естонії. Багато чого можна перебільшити, але певно, що, читаючи газети, пастор діє за таким планом: — навесні, коли після шести чи семи місяців ізоляції Руное знову відкриває спілкування з рештою
♦ Інші острови затоки Ріджа, як Оескл, Дагое. kc, усі поділені iuta великі маєтки з прикріпленими до них кріпаками.
у світі, він купує всі торішні газети і починає читати події минулої весни, так що 1 червня він читає те, що було опубліковано в Ризі саме того дня дванадцять місяців; 2 червня він читає новини попереднього 2 червня і так далі. Він сумлінно точний і ніколи не торкається дня до газети наступного, щоб не зіпсувати свій власний спорт і свою дружину, оскільки вони разом шкутильгають після Часу на однаковій відстані. Щоранку він запитує свою дружину: «Ну, люба, які сьогодні новини?» а потім вона дістає свіжий аркуш із дорогоцінного пакунка й кладе його біля його чашки CofiPee. Пастор з тривогою визирає крізь густу завісу, за якою доля, точніше сам пастор, ховає минуле, яке є його майбутнім. Справді, протягом літа його преосвященство міг би отримати нові папери з Риги, але слід пам’ятати, що доходи святої людини невеликі, і що він не може дозволити собі мати свій щоденник інакше, як у секонд-хенді. Більше того, оскільки взимку він був би змушений постити протягом семи місяців від новин, якби він навіть був коронованим імператором Руної, він воліє купувати цілий набір у Ризі та суворо дотримуватися свого встановленого плану читання.
Пастора, який обіймав кафедру Руное в першій третині нинішнього століття, звали Слон — і, о! чудовий вплив імені на плоть і кров — пастор Слон був такий товстий і громіздкий, що човнярі ніколи не задовольнялися звичайною платою, коли їм доводилося доставити його до Аренсбурга. Його парафіяни, які іноді, незважаючи на шанобливе ставлення до святої людини, жартували один з одним з приводу його розміру, часто казали: «Ах Готт! Якби всі наші котики були такі товсті, як наш пастор Слон, якими водонепроникними були б усі чоботи в Лівонії з нашого жиру, і якими хорошими торговцями ми були б для ризьких торговців хлібом, цукром і маслом!»