Починаючи з найдавнішого періоду, про який ми маємо будь-які відомості, кожен летт завжди варив своє власне пиво і будував свій власний дім, і кожна сім’я завжди шила свій власний одяг; тому не було жодної нагоди та можливості для появи кравців, мулярів, пивоварів та інших торговців. Кожен львів’янин завжди тримав багато в собі, не спілкуючись з іншими; і це завадило виникненню великих і могутніх родин. Суспільство залишалося анархічним, тому що кожна людина хотіла залишатися незалежною та ізольованою на власному клаптику землі. Ймовірно, через цей відразливий і несоціальний дух раса, обдарована такою кількістю талантів і стільки природного розуму, повинна була залишатися протягом сотень років такою абсолютно нікчемною та марною. Навряд чи можна назвати націю, яка б не виглядала сміливою, енергійною та енергійною порівняно з латами. Вони м’якосерді, боязкі й лякливі, дитячі й дитячі, тихі й змиряться з доброю й злою долею, і всі ці добрі й погані якості не придатні для них ні до чого іншого, крім рабства й залежності. Дух торгівлі та спекуляції настільки ж бракує в латині, як і помітний у російській мові. Вони ніколи не тиняються з місця на місце, а чіпляються, як рослини, за клаптик землі, до якого належать, гірко, як це часто буває на їхній долі на землі їхніх батьків. Поетична і мрійлива схильність їхнього розуму робить їх непридатними до активного самостійного життя. Загублені у вигаданій радості чи печалі своєї поезії, вони так само легко забувають про свої обов’язки та бажання, як і про свої труднощі та нещастя.
Воістину, з важким серцем і з найпалкішим та найскорботнішим жалем людяний спостерігач мусить споглядати ці бідні безмовні племена