Коли колонії були вперше сформовані, вони, звичайно, не були однаково наділені. Жителі Південної Росії загалом отримували шістдесят диссіатів землі на кожну родину, а також «аванс» у вигляді двох корів, двох волів, двох коней, сільськогосподарського знаряддя та невеликої суми грошей, сума яких згодом стала боргом із колонії. Шістдесят ділян землі ніколи не діляться, а завжди залишаються в одній власності, за яку колоністи повинні сплачувати імператорові щорічну ренту, яка зараз не перевищує чотирнадцяти рублів за кожного чоловіка. Весь прибуток, одержуваний імператором від німецьких колоній, може становити приблизно 2 000 000 рублів щорічно. Хоча закон забороняє поділ земельної ділянки, призначеної сім’ї, ніщо не може перешкодити кільком сім’ям оселитися на ній, якщо вони можуть отримувати з неї засоби до існування.
Німецькі колоністи були покликані в країну, частково для того, щоб служити Eussiims зразком у сільському господарстві та садівництві; і хоча багато хто, здається, сумнівається, чи ця мета була досягнута якимось чином, я ні в якому разі не схильний розділяти ці сумніви. Звичайним явищем є почути, як люсіани в околицях німецької колонії кажуть: «Так і Немхії сддлують» (це те, що роблять німці), і одного цього було б достатньо, щоб переконати мене, що приклад моїх співвітчизників не був повністю позбавлений. Те, що Російська імперія, однак, зробила значний внесок у 250 000 німців, яких вона спонукала оселитися у своїх землях, є питанням, на яке я не можу вагатися щодо відповіді. Хлібороби в степу, звичайно, не такі хлібороби, як ми бачимо їх удома; від них пахне степом; але неможливо вести сільське господарство в країні, яка за своєю природою є пустелею, з такою ж дбайливістю та успіхом, як у країні, яка за своєю природою є садом. І все-таки німецьке землеробство в степу набагато перевершує будь-яке те, що степ коли-небудь бачив до приходу німців. Німці є першими, хто намагався вжити будь-яких систематичних заходів для боротьби зі спустошливою діяльністю сарани. Німці й надалі були великими винищувачами змій, якими країна раніше була заражена значною мірою. Коли в країні голод, необачні росіяни завжди шукають засобів до існування в німців. Німці обробляють поля, які греки та інші їхні небайдужі сусіди залишили б під паром. Німці ніколи не мають заборгованості зі своїми податками; і капітал, який вони накопичують, завжди використовується в корисних починаннях. Недаремно один німецький колоніст якось гордо сказав мені: «Коли імператор приїздить до цієї країни, він не може не радіти, що бачить нас тут: він повинен визнати, що саме нам Росія зобов’язана вирощуванням степу».