Коли такі ентузіасти приїжджають до Німеччини, вони розчаровані, тому що кожна сільська дівчина не може зустріти їх симфоніями Моцарта та Бетховена, ні кожен сільський школяр розмовляє латиною, ні кожен селянин не може обговорити кар’єру та історію Наполеона, Цезаря чи Олександра Македонського. Розчаровані мандрівники повертаються похмурі та злим гумором, проклинаючи неправду всього, що вони чули про німецьку вишуканість, розум і свободу, і, маючи перед тим надто утопічне уявлення про нас, вони мстять собі несправедливим і абсурдним приниженням. Це стосується не тільки корінних жителів Естонії, Ліфляндії та Фінляндії, а й росіян, данців, шведів і норвежців. Пісок, болото, вереск і ліс, за якими безупинно йде ще більше піску, болота, вересу й лісу, утворюють у монотонному й безперервному порядку похмуру дорогу до Дерпту. Це найбільш безплідний і найпотворніший район у Ліфляндії. За нею лежить родючий берег Двіни, ліворуч — чудовий океан, а праворуч — Лівонський рай, як його називають; але все це було для нас непоміченим і не сприяло пожвавленню нашої подорожі.
Лівонський рай лежить уздовж Аа, оточуючи місто Венден і маєтки Кі-Емон, Трелден і Сегевольде. Цей благодатний край оточений пагорбами, увінчаними величними віковими дубами та березами. Маленьке життєрадісне містечко Венден спочиває в долині, як усміхнене немовля у своїй колисці; і невеликий потік Аа звивається навколо лілів.
Ми проїхали вузькою дорогою, що вела через поля до трьох маєтків: Кремон, Трейден і Зегевольде, які лежать поруч. Дорога, порізана незліченною кількістю старих і свіжих колій від коліс екіпажів, зникла після багатьох поворотів за далекими пагорбами. Як же радо я б повернув і пішов за цими слідами; бо в Ліфляндії такі стежки завжди ведуть до красивих замків, приємних садів і гостинних, веселих, добросердих домашніх кіл. Але наш поштовий провідник невблаганно спрямовував наш шлях через пустки праворуч від Аа, повз поштові станції Рооп, Стольбен, Ленценгоф і Папендорф; та маєтки Егтен, Нахтігаллен, Португал, Урбс, Каульбарс, Салісбюрі тощо.
Ближче до вечора ми дісталися Вольмара, єдиного селища, окрім Ваука, на всій дорозі між Ригою та Дерптом. У всій Лівонії немає сіл чи міст, крім Риги, Дорпату та Пернау, Вольмара, Валка, Лемсаля, Вендена, Фелліна та Верро; хоча Ліфляндія містить 840 квадратних миль! Це означає, що одне місто чи село припадає на кожні 100 (німецьких) квадратних миль — це приблизно найбільш тонкобудована країна в цивілізованій Європі. Навіть у Фінляндії та Польщі набагато більше міст, ніж у Ліфляндії, а Німеччина нараховує принаймні двадцять міст на тій самій площі, де в Лівонії стоїть лише одне.