За межами палацу є настільки вражаюче місце, і виглядає так імпозантно з вулиць Москви, що багатьох може ввести в оману, як і мене, і звідти відкривається чудовий вид на Кремун; Дозвольте мені зауважити тут раз і назавжди, щоб вони могли позбавити себе клопоту з встановленням сходів. З цього боку стіни Кремля вищі, ніж будь-де, такі високі, що їх неможливо повністю оглянути. Усі його вежі та церкви, здається, лежать купою, нічого не розроблено чи згруповано, найбільше, що можна отримати, це знання того, про що ми навряд чи могли б припустити, що навіть Кремль має свою виснажливу сторону.
На першому поверсі люкс елегантних апартаментів не гребує тим, що лежить під щойно описаною пустелею з бруду та деревини, і над тим меланхолійним простором кабінетів для прислуги. Господар дому живе тут лише короткий час взимку, будучи прикутим до Санкт-Петербурга якоюсь публічною конторою. Коли приїжджає сім’я, кімнати прибирають, латають і фарбують, і все «как 7іі худ^ (якимось чином) наводять на вигляд; достатньо, щоб принаймні влаштувати шоу протягом шести тижнів.
За часів Катені та Павла, а навіть за Олександра, Москва ■була сецесом найбагатших і найнезалежніших дворян; і частково це так зараз, але аж ніяк не в тій мірі, як ми в Німеччині припускаємо. У театрі, на концертах тощо воно має набагато більше характер провінційного міста, ніж столиці, як воно ще себе називає. Під час правління імператора Миколи, хоч він і не знехтував цим талантом нації та серцем її внутрішнього життя, значення міста значно зменшилося. Не тільки найвидатніші таланти, які присвятили себе служінню державі, можна знайти в Санкт-Петербурзі, але й найбільші статки були заманені туди чарами двору. В околицях Москви безлюдно багато палаців і чудових садиб; велика кількість потрапила до рук уряду. Двір, якщо він, як за деяких колишніх правлінь, не виявляє занадто великої зневаги до національних звичаїв, має дивовижну привабливу владу над росіянами. Вони далеко не одухотворені духом Цезаря, який радше був би першою людиною в Ci-ihwinkel, ніж другою в Римі. Росіяни радше вважають, що «краще бути одним із тисяч у Петербурзі, ніж єдиним у Москві». Це було добре сказано ще Герберштейном, жодна нація не має такої пристрасті підкорятися командуванню, як росіяни.