Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя

Росіяни, при всій своїй жвавості характеру, аж ніяк не люблять жодних навантажень; і будь-яка гімнастика, розумова чи тілесна, для них огидна. У холодну погоду вони заповзають за піч або ховаються в хутра, замість того, щоб боротися з морозом руками і ногами, як це робили б інші народи. Бутшник заповзає в його дерев'яний будинок; солдат, якщо він наважиться, у свою сторожову будку; і ісвошчик згортається в якийсь клубок під матами саней. У цих положеннях багато хто з них дивуються сном і стають жертвами морозу. Вартовий знаходить у своєму ящику неживу статую, бутшник вимальовує звичайну мумію, а бідолашного візника дістають із саней скам’янілим калікою. Непомірковане вживання спиртних напоїв, якими ласують нижчі люди, значно збільшує небезпеку. Переважна більшість замерзлих до смерті є жертвами інтоксикації. У Санкт-Петербурзі ніколи не настане сильний мороз, щоб не знайти на вулицях сплячих п’яних чоловіків; і сон у такому випадку є звичайною стадією переходу до смерті. Неуважна поведінка багатих по відношенню до своїх слуг є ще однією і частою причиною смерті. Неймовірно, скільки доведеться витерпіти бідним візникам, лакеям і постильонам. Люди часто йдуть до театру чи на вечірку і залишають свою екіпіровку на вулиці на цілий вечір, щоб мати змогу миттєво скористатися їхніми послугами. Тоді кучеру важко встояти перед бажанням спати; а маленькі дванадцятирічні постильйони, ще не звиклі пильнувати до півночі, дрімають на своїх конях або, намотуючи поводи на руки, сповзають вниз, а Він, скорчившись, лежить на замерзлому снігу. Чимало бідних візників таким чином втрачали ніс або втрачали руки й ноги, коли його господар бенкетував його піднебінням чи вухами чи віддавався хтивому співчуттю фіктивному горю. На щастя для російського кріпака, замерзання до смерті є однією з найлегших і найменш болісних смертей, які він може коли-небудь зазнати. Ні, дехто каже, що відчуття, яке супроводжує це, не позбавлене певної насолоди, і ті, кого пробудили від сну, який у цих випадках зазвичай передує смерті, рідко спочатку виявляють будь-яку вдячність тим, хто потривожив їх під час переходу в інший світ.