Степи Південної України: Загальний вигляд, клімат, рослинність, тварини та сарана

Грім і блискавка часто трапляються протягом травня, але гроза в степу — це, порівняно, убоге видовище, оскільки немає ні дерев, ні скель, на яких блискавка могла б показати свою могутність, ані гір, щоб своїм відгомоном надати ще більшої величі небесній артилерії; але ці розряди атмосферної електрики, хоч і хочуть величі альпійської бурі, дорогі людям степу, де вони завжди супроводжуються або зливами, або нічними росами, так що, поки гримить, не бракує корму для худоби. У червні блискавка перестає грати, і про наближення сповіщає періодична посуха, весь місяць часто минає, не осідаючи на землю і частинки вологи. Наслідки цього починають проявлятися в липні, коли розігрітий ґрунт тріскається в усіх напрямках, розкриваючи свої пересохлі вуста в благанні кількох крапель води, яких не чекає. Важкі та спокусливі хмари, правда, несуться над степом, але замість того, щоб обливати своїм благом спраглу землю, поспішайте геть у Карпати чи до моря. Сонце в цю пору року сходить і сідає, як вогняна куля, але випаровування, які надходять із землі після полуденної спеки, рідко падають, щоб надати небу туманний вигляд до полудня. Спека, тим часом, стає нестерпною через її тривалість, бо нічого такого, як прохолода, ніколи не буває, і про тінь не можна думати в країні, де пагорби та дерева невідомі. Ця пора — це пора великих страждань для всього живого в степу. Усі сліди рослинності випалюються, за винятком кількох улюблених місць; поверхня землі стає все бурішою і нарешті зовсім чорною. Люди та худоба набувають худого й виснаженого вигляду, а дикі воли та коні, такі люті й некеровані в травні, у липні стають ручними, як ягнята, і ледь повзають у серпні. Навіть засмагла шкіра бідних хахох (так росіяни називають жителів степу) зморшкуватими складками звисає на їхніх впалих щоках; їхні кроки слабкі, і все в них набуває меланхолійного та пригніченого вигляду. Ставки висихають, колодязі перестають давати воду, а дна озер перетворюються на піщані улоговини. Вода тепер дорожчає і стає предметом, який варто крадіжці. Кілька джерел, які продовжують давати nmst, мають охорону, встановлену на них ніч і день, інакше законний власник навряд чи збереже достатньо, щоб загасити власну tliirst. У цю пору року тисячі худоби гинуть у степу від спраги, тоді як, ніби висміюючи їхні страждання, обрій здається затягнутим вологими хмарами, а пересохлий ґрунт надає обдуреному оку вдалині вигляд кришталевих озер і поточних струмків. Ось така правдива картина посушливого літа в степу, але, звичайно, опис не стосується кожного року. Роки 1837 і 1838, наприклад, були чудові своєю вологістю; але загалом літо — це лихоліття по всьому степу, і часто змінюють одне одного три-чотири голодних літа. Ось такий опис літа 1833 року дав мені один очевидець: