Неможливо, щоб Авраам міг відкрити двері, приготувати піддон і зарізати ягня, бо бідний мандрівник, який постукав у браму, охочіше, ніж вельможі нагодувати чужинця, для якого вони влаштували бенкет, і підготували спальню.
Між іспанською, французькою, англійською та італійською гостинністю зазвичай спостерігається велика різниця. Чужинець, який одного разу відчув це на півночі, мало схильний визнавати ці відмінності, бо він подумає, що ніде більше немає гостинності. Наші багатонаселені країни, де кожна наступна людина, яка прибуває, витискає тих, хто був там до неї, і де кожна людина має захищатися від свого сусіда, здадуться їй сповненими негостинного егоїзму. Там, де людей усюди надлишок і надлишок, кожна людина, природно, прагне замкнути себе у вузькому колі власних непрямих друзів і знайомих і триматися подалі від чужинців.
Чесноти нації є наслідком обставин, у яких вони живуть. Нестача чоловіків на півночі викликає ту веселу гостинність, яка радіє при вигляді кожного нового обличчя. На заході ми бачимо стільки нових людських облич щодня в нашому житті, що ми повинні часто дуже раді їх позбутися. Таким чином, серед наших густонаселених штатів багато хто охоче усамітнюється до самотнього відлюдницького життя, тоді як на порожній півночі кожен любить оточувати себе якомога більше життя, суєти та суспільства. Кожен куточок не переповнений кандидатами, як у нас, і кожен корисний талант чи набуток вітаються в усьому світі, і для нього відкриваються всі двері.
Крім того, слід пам'ятати, що панове з балтійських провінцій дуже легко отримують те, що вони витрачають. Хліб, хліб, їжа, овочі ростуть навколо них, не турбуючись про це; карбованці й дукати самі по собі котяться в їхні скрині. Лети й естонці печуть, варять і смажать для них; купець посилає їм вино, цукор і каву. Чому б їм не їсти, не пити і не веселитися? Чому б їм не жити, а дати жити?
Щоб бути товариським і гостинним, потрібно перебувати в легких обставинах і мати багато дозвілля. У нас ніхто не має багато дозвілля. Навіть багаті мають багато занять і прагнуть бути ще багатшими; навіть незалежний джентльмен повинен змінювати, покращувати, спекулювати та влаштовувати.
Хто в Ліфляндії та Курляндії цінує час? Весь день складається з відпочинку. Їхньою справою займаються управитель, торговець і адвокат. Ніхто не дивиться на годинник, хіба що для того, щоб знати, коли настане обід або чи можна незабаром замовити чай; ніхто не дивиться в альманах, хіба що для того, щоб дізнатися, скільки залишилося до Різдва, або коли буде Великдень, або скільки тижнів потрібно від сезону морських купань, або коли святкувати наступний день народження.